ТОЧКА ЗОРУ. «Куплений» ефір працює на прибуток шляхом культивування ницих інстинктів
Спеціалісти стверджують, що удав паралізує жертву своїм поглядом. Загіпнотизована, вона вже сама йде йому на сніданок чи обід. Плазун ковтає її ще живою, не залишаючи навіть сліду про особливість тієї істоти.
Подібну роль відіграють сьогодні численні телеканали, які наввипередки намагаються паралізувати волю глядачів, пропонуючи їм передачі, розраховані на культивування ницих почуттів. Кримінальні серіали, найрізноманітніші ток-шоу, задзеркалля мають здебільшого одну мету: утримати глядача біля екрана, аби він подивився рекламу. При цьому з’являється вона майже на всіх телеканалах водночас: хоч скільки перемикай, а від «рушія торгівлі» не втечеш.
На відміну від основних передач, що мають здебільшого песимістичний характер, реклама сповнена оптимізму. Вона кричить, співає, пританцьовуючи, що запропонований товар захищає нас від усіляких проблем.
Хто купився на обіцянки-заклики, переконався, що політики і рекламодавці одним миром мазані. Тож не даремно серед телеглядачів уже й афоризм гуляє. Якщо показують одного-двох злодіїв, то це кримінальна хроніка, а якщо більше — «світська».
Чому все сплелося в один клубок? Життя таке. Хто на телебаченні править бал? Приватні власники. Що для них та чи інша програма? Комерційний проект. А він, звісно, передбачає прибуток. Заради нього все й твориться.
Культивують насильство, смакують вбивство, пропагують так зване красиве життя. Усі ті передачі недоброго тону дають негативний заряд, налаштовують на недовіру людям. Найстрашніше, що до псевдокраси і псевдоцінностей долучають молодь. Навіть дошкільнят. Порівняйте, приміром, мультфільми радянського виробництва — добрі, лагідні — і закордонні, які демонструють нині, охрещені страшилками. Про їхню якість, вплив на глядачів свідчить хоча б нещодавно поширена у ЗМІ інформація: музику американських мультфільмів у в’язницях США використовують для катування людей, які перебувають під слідством, і засуджених.
Усе це результат відлучення суспільства від впливу на телебачення. І тут доречно згадати багаторічні розмови про необхідність створення суспільного телебачення. Наміри є, але реальних кроків досі бракує.