РЕЗОНАНС
Чому кричить кішка в темній кімнаті…
А й справді, чого б ото кричати бідолашній тваринці серед мороку, особливо коли достеменно відомо, що її там немає? Пояснення тут може бути лише одне: треба так запудрити мізки близькому і навіть далекому оточенню, так хвацько накручувати хвоста уявній чотирилапій, щоб усі повірили, що насправді чують котяче волання. Це саме про ситуацію навколо Харківського коксового заводу, який протягом останніх півтора року піддається цілеспрямованим атакам природозахисної громадської організації «Екоцид. NET». Її активісти звинувачують Харківський коксовий завод та «Термолайф» в отруєнні жителів прилеглих до підприємств мікрорайонів «бойовими хімічними речовинами», відсутності необхідних дозвільних документів на промислові викиди в атмосферне повітря, вимагають матеріальної компенсації за завдану шкоду здоров’ю та закриття виробництва.
У №106 від 15 червня 2012 р. «Урядового кур’єра» у статті «Хімічна атака відміняється» порушено цю проблему. На основі актів перевірок Мінприроди, Міністерства охорони здоров’я, прокуратури доведено неспроможність, а подеколи й абсурдність окремих звинувачень. Попри результати 9 торішніх та 4 цьогорічних перевірок за скаргами, активісти цієї громадської організації не збираються закопувати томагавк у землю, а продовжують засипати зверненнями всі можливі інстанції, аж до Адміністрації Президента.
Навіть після останнього візиту на ХКЗ 1 листопада цього року районної та міської санепідемстанцій, викликаних необхідністю реагування на скаргу гр. С. А. Берлінського, шквал звинувачень аж ніяк не вщух. Хоч ця перевірка не встановила жодного порушення чинного законодавства та не зафіксувала викидів в атмосферу забруднюючих речовин, які перевищували б гранично допустиму концентрацію. Принагідно слід конкретизувати, що скаржник С. А. Берлінський проживає на вулиці 2 П’ятирічки Орджонікідзевського району Харкова, що за десяток кілометрів від коксового заводу.
Апогеєм пристрастей можна назвати судовий розгляд Жовтневим районним судом Харкова позову О. Решетько до Харківського коксового заводу та Термолайфу. Там висунуто ті самі вимоги щодо закриття підприємств та кількамільйонної компенсації за завдану здоров’ю шкоду. Юрист заводу Олексій Зінченко, коментуючи перебіг судового засідання, відкидає звинувачення позивача і демонструє всі дозвільні документи на роботу підприємств та промислові викиди в атмосферне повітря, наголошуючи, що жодного разу не було допущено перевищення норм викидів, а фактична сумарна їх кількість майже вполовину менша від дозволеного.
— У діях Олени Решетько та її організації «Екоцид» я вбачаю не що інше, як екологічне рейдерство та підготовку до захоплення підприємств. Звісно, можливостей у громадської організації для цього замало, проте якщо згадати, що за нею стоять цілком конкретні політичні фігури, то варто над цим замислитися. Адже давно відомо, що «Екоцид. NET» створювався не на порожньому місці і його підтримує фонд громадських ініціатив колишнього голови облдержадміністрації.
Заводчани стверджують, що на підприємствах за всю історію української незалежності не було зафіксовано жодного професійного захворювання. А люди там працюють по 20—30 і навіть 40 років. Хто ж, як не вони, найбільше піддаються впливу виробництва? Постійні ж перевірки не дають можливості спокійно працювати. Де конструктив у діях «Екоциду»? — запитують робітники підприємств. Адже закриття заводу — це втрачені робочі місця, недофінансування бюджетів, врешті, зменшення відрахувань у Пенсійний фонд.
У цих далеко не риторичних запитаннях є своя правда. Адже навіть у задумках харківських архітекторів, котрі розробляють проект екологічно чистого селища в районі Основ’янського озера, що поряд із проммайданчиками названих підприємств, і не йдеться про закриття цих виробництв. Як стверджує харківський архітектор Сергій Данилов, спершу в районі буде поліпшено екологічну ситуацію. Для цього від очисних споруд до ХКЗ протягнуть трубу з недоочищеною водою. Так воду і вихлопи з труби заводу з’єднають, а потім направлять на очистку. Для очищення заплановано використовувати водорості. Один з об’єктів проекту — контрольна лабораторія, яка буде розташована «на трубі». Тут розмістять й інші технічні пристрої.
Звісно, все це лише на стадії проектів, проте чому б природоохоронним громадським організаціям не приєднатися до реалізації цієї ідеї? Однак навряд чи сподобається такий розвиток подій «Екоциду», який має лише одну мету: закриття підприємств. Адже у творенні, побудові чогось нового і прогресивного не буде місця провокаціям і «революційним» закликам усе зламати, зміліє струмок підтримки певних політичних сил, які щоразу перед черговими виборами намагаються використати карту ХКЗ із власною дестабілізаційною метою. Тому й обласкані ними певні особи, які вміють добряче накручувати хвоста чорній кішці у темній кімнаті, щоб та не давала спокою ні сусідам, ні громаді Харкова… А коли розібратися, то її таки там немає.