"Хто в черзі за щастям?"

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ. Такого натовпу охочих потрапити до Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів Стародавній», де демонстрували картини відомої української художниці Євгенії Гапчинської, не було давно. А вся річ, виявляється, у щасті. Навколо молодої, але вже знаної і в Україні, й за її межами художниці витають чутки, що саме воно, таке бажане для кожного з нас, виходить з-під пензля майстрині. Мовляв, якщо на стіні в оселі з’являється картина з янголятами пані Євгенії, то дорослі й малі менше хворіють та не сваряться. Кажуть, що на світло тих милих персонажів летять лелеки з немовлятами, яких уже зневірилися дочекатися деякі подружжя. Тож не дивно, що поспілкуватися з художницею і її творами зійшлися матусі і татусі з маленькими синочками й донечками, бабусі й дідусі з онучатами, закохані пари і майбутні мами.

Вони такі кумедні і.... прекрасні. Фото автора
 

 Вистоявши чергу, підіймаюся крутими сходами нагору до маленького виставкового залу. І завмираю серед теплих хвиль дитинства. Саме таким світлим і безкінечно позитивним відчуттям віє від виставлених картин. Маленькі пухкенькі ручки і ніжки, рожеві щічки, носики-гудзики… Дітки на полотнах граються, ловлять гав, дивуються, капостять і сплять з янгольською печаттю на веселих і замислених личках. Вони кумедні і… прекрасні.

Біля Євгенії Гапчинської — вир, який утворили охочі взяти у художниці автограф чи сфотографуватися з нею. Пробитися — неможливо, та я й не можу відірватися від зображення Шалам-Балам. Так-так, того самого, що сидів на стіні і звалився уві сні. Але що то за дивовижна стіна, на якій вмостився чудернацький чоловічок! А неподалік — звичайне хлоп’я, котре замість того, щоб їсти кашу, показує язика власному відображенню у ложці. Хочеться довго стояти і біля «Подарунків долі», де малюк із зав’язаними очима зрізує ножицями підвішеного на мотузку приза. Якщо уявити на його місці себе, картина зразу ж набуде глибокого філософського змісту.

Що найбільше зворушило на виставці, так це квіти, які шанувальники таланту художниці поклали під особливо вподобану картину «Сьома хмаринка зараз прийде». Усі зупинялися на виході навпроти неї, а потім кожен ішов собі далі, несучи дрібку наділеного талантом художниці щастя — хто в душі, хто на обличчі…