Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»
Як зауважує завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Олександр Захарчук, у першому кварталі 2020 року інвестиції в аграрний сектор скоротилися на 35,3 %, до 7,0 млрд грн. Про це свідчать нещодавно оприлюднені дані Державної служби статистики.
Експерт зазначає, що це — найбільший спад інвестиційної активності з часу початку російської агресії проти України. При цьому по різних секторах господарської діяльності, що входять до сфери АПК, показники доволі сильно різняться. Так, інвестиції у рибне господарство знизилися лише на 3,2%, до 6 млн грн. Натомість за напрямом лісового господарства та лісозаготівель показник падіння сягнув понад 67%, до рівня 33,5 млн грн.
Втім, аналітик не пов’язує такі негативну тенденцію лише з пандемією коронавірусу та карантинними обмеженнями, хоча такий висновок було б зробити найлегше. Науковець зауважує: спад інвестиційної активності почався ще торік і пов’язаний з недосконалою та непослідовною політикою держави в аграрній сфері. А така політика у свою чергу, на наш погляд, пов’язана з ліквідацією аграрного міністерства та його аналітичного блоку. Сформувати більш виважену інвестиційну політику виявилося просто нікому. Тому виділення державних інвестицій в аграрну сферу останнім часом відбувалося шляхом «латання дірок» за залишковим принципом.
Через це у галузі, на думку Олександра Захарчука, накопичуються системні проблеми, головними з яких є нерозвиненість виробничої інфраструктури, брак інноваційної діяльності, зношеність основних фондів та засобів виробництва і нестача фінансових ресурсів для їх відтворення. Адже механізм іпотеки для аграріїв майже не працює. Крім того, вкрай мляво відбувається шляхове будівництво у сільській місцевості, а це впливає на логістику аграрної продукції.
Для вирішення всіх цих проблем, зазначає науковець, слід перейти від «латання дірок» до стратегічного підходу у інноваційній діяльності, зокрема щодо стимулювання власної інвестиційної та інноваційної діяльності самих сільгоспвиробників. Цими стимулюючими заходами можуть бути, передовсім, певні кредитні програми заохочення такої діяльності. Можна додати сюди й податкові стимулюючі заходи, наприклад — звільнення від оподаткування коштів, спрямованих на технічне оновлення виробництва, створення нових робочих місць тощо.