ХТО КРАЩИЙ?
Учасники фестивалю довели, що косарська справа в пошані й сьогодні
У Велятині Хустського району зійшлися косарі. Дехто при цьому жартував, мовляв, тут знайшли спосіб безоплатно викосити ділянку в центрі села. А от директор місцевої загальноосвітньої школи, депутат райради Жанна Микитюк налаштована серйозно: «Ми маємо цілі династії косарів, які своїм заняттям завжди заробляли на хліб. У молоді слід підтримувати інтерес до цього, адже без особистого господарства немає справжнього газди».
Перші валки зробили почесні гості, якими стали очільник міністерства з надзвичайних ситуацій Віктор Балога, голови рад — обласної Іван Балога і районної Василь Губаль, міський голова Хуста Володимир Кащук, депутати рад різних рівнів. Показали, що з дитинства працювали на землі і володіють косою.
Відтак стартували й самі учасники. Кожен мав покласти один валок на відрізку 5 метрів. З-поміж півтора десятка косарів обрали трійку кращих. Найшвидший укіс — за 15-річним велятинцем Юрієм Феєшем, який упорався за 48 секунд. А Василь Феєр із Рокосова здивував шириною скошеного за один прохід валу — 2,76 метра! Фіналісти отримали чудові подарунки, а за перше місце — ще й баранчика.
Відбулися окремі конкурси на клепання коси та укладання пласту (стогу). Гості дегустували місцеві страви — «дзяму» (бульйон з курки з борошном і сметаною), квасолю — «дзьобачки» і «мачати» (протертої, яку вимащують на хліб). Допізна на сцені лунали пісні професійних і самодіяльних колективів.
У Велятині з 9-10 років хлопців відправляють у поле чи на гірські луки косити. Навчального закладу чи курсів косарів не існує, тож кожен переймає ремесло від батьків. Ознака особливої майстерності — виклепати косу аж до гострого, тоншого за волосину, леза. За добрим косарем залишається рівний, при самій землі, килим. Вважається, наскільки володієш косою, настільки ти і чоловік.
У селі є череда корів і навіть кілька екзотичних буйволів. Заготовляти для них траву на гірських ділянках доводиться вручну, та й не всюди механічна коса доступиться. За обробку одної сотки землі косарям платять від 14 до 17 гривень, тож спритний за сезон може непогано заробити.
Під час свята народилася ідея відкрити в селі музей косарства. Багатьом вона припала до душі.