Так в ексклюзивному інтерв’ю «УК» сказав про ідею створення фільму «Жива» режисер Тарас ХИМИЧ.
«Фільм побудований на реальних подіях. Свою історію розповіла сама героїня, на долю якої випали неймовірні випробування. Хоч про сокровенне, про те, як витримала, не зламалася, пані Ганна воліла не розповідати. Тримала біль у душі. Вона дала благословення нам це зробити.
Тож ми розповіли зворушливо-драматичну історію карпатської дівчини, яка володіє надприродними здібностями: бачить віщі сни та передбачає майбутнє. Вона опиняється у вирі війни, радянського партизанського оточення в найдраматичніший період, коли українські повстанці відчайдушно чинили опір окупантам. Її надприродні сили змінювали долі людей. Власної змінити не змогла: втратила коханого, з яким мала одружитися, маленького синочка. Війна забрала й нове кохання. Спізнала зраду, підступність своїх, приниження й звірячу жорстокість ворогів. Як вижила в цьому страхітті й стала сильнішою, не втратила доброти і людяності, хоч могла затаїти образу на весь білий світ, ставши калікою, відбувши 10 років каторги в таборах, не могла повернутися до рідного дому. Найнестерпнішою була самотність. Рятувалася дивом уцілілою фотографією коханого — казала: витягне зі сховку, подивиться — і на душі світлішає».