ТРАДИЦІЇ. У Гірському не злякалися прогнозів експертів щодо низьких цін і засадили ранньою бульбою майже 100 га.
У «картопляній столиці» Галичини ранню картоплю садять з діда-прадіда і для себе, і на продаж. На родючих і щедро зволожених грунтах (їх напувають аж три річки, що зусібіч обперізують село) вона завжди дає добрі врожаї. Садять ще із середини березня, коли газди із сусідніх сіл (і загалом Львівщини) ще й у поле не виходили.
Однією з перших браму весні відкрила тут, як годиться, сім’я сільського голови Володимира Дудича. Допомогти засадити війтові 50 соток зійшлася чи не вся родина, сусіди: впоралися за кілька годин.
— У селі зазвичай веснують вивіреним століттями дідівським методом (йдеться не про технологію обробітку, бо в селі і техніки вдосталь — 80 тракторів, і коней немало), допомагаючи одне одному, — розповідає Володимир Дудич. — Так і фізично менш виснажливо, і робота швидше робиться. Заздалегідь чергу планують, аби швидко впоратися із садінням: весною кожна година дорога. Люди переконалися, наскільки добра ця солідарна традиція — кооперувати зусилля, а не мучитися поодинці кожній родині на власному наділі.
Всього за один день відвеснувала родина першого газди на селі Ярослава Андрусика. В поле вийшла ціла бригада із майже 30 чоловік (домашні й сусіди-приятелі), і за один день засадили ранньою картоплею гектарний клин! Газда сподівається на добрий врожай, бо і поле під бульбу відвів найкраще, і з осені щедро удобрив землю, і насіння в рядки поклав добірне, добре яровизоване. Тепер важливо, щоб погода не підвела, адже для родини картопляний бізнес — головна стаття доходу. Поки господар шукає роботу та перебуває на обліку в Центрі зайнятості, працьовита селянська сім’я виживає завдяки картоплярству.
Встигли посадити ранню бульбу і в родинах Ганни Ганущак, Анастасії Гриців, Ганни Кахнич. Загалом нинішньої весни у Гірському цією культурою засадили 100 гектарів поля. В селі, каже сільський голова Володимир Дудич, із 1200 домогосподарств мало хто не вирощує ранню картоплю. Тож хто не лінується (а таких у Гірському нема), має з городництва користь: і для власного споживання бульби стає, і для сімейних бюджетів добра підмога. На виручені кошти одні дітей у вишах навчають, інші — хати будують.
Хто не має змоги вести господарство самотужки, здають наділи в оренду, з чого теж прибуток отримують. Вигідним є вирощування ранньої картоплі і для двох сільгосппідприємств. Значну частину із 800 гектарів орендованих земель досвідчений аграрник Петро Петришин із ТзОВ «Горуцьке» відвів саме під цю культуру. Майже десяту частину (30 гектарів) із 400 га орендованих земель директор приватної агрофірми «Горуцька» Михайло Савчак вирішив засадити сорокаденкою. Весняно-польові роботи ще триватимуть, а господарства вже матимуть заробіток.
Уже в травні на Львівщині з’явиться перша молода бульба. З її реалізацією не буде проблем, переконані селяни. Зазвичай урожай у полі ще вагу набирає, а закупівельники з курортних Трускавця, Моршина та Східниці приїжджають у Гірське з господарями домовлятися, аби не залишитись без молодої городини.
Українська картопля має попит і на ринках області: місцеві жителі охочіше беруть свою, а не привезену з-над берегів Нілу. Адже та за час кількасоткілометрових «мандрів» втрачає смакові якості, а якщо й зберігає товарний вигляд, то можна лише здогадатися, наскільки присмачена вона «хімією». Місцеві газди конкуренції з єгипетською не бояться: хто з жителів Львова, Дрогобича, Борислава, Миколаєва, Жидачева скуштував місцевої бульби, на заморську не проміняє. А продавати самотужки на ринку господарям ніколи: шкода час марнувати, кажуть селяни. Викопавши перший врожай бульби, поспішають засіяти-засадити вивільнене поле чимось ще.