Світовий символ незрячих — біла тростина. Пересуваючись із її допомогою, сліпа людина наче подає знак свого горя: відмінності від тих, хто здатен бачити світ, і водночас демонструє, що цей ціпок, намацуючи дорогу, нічим не загрожує навколишнім.
Як зробити життя незрячих людей комфортнішим? На це запитання вже не один рік шукають відповідь українські науковці. Днями за пропозицією директора Інституту кібернетики академіка Івана Сергієнка вони зібралися на науково-практичний семінар із практичного застосування нової української спеціалізованої апаратури для психофізичної абілітації і реабілітації інвалідів зору на київському заводі «Телеком-пневматик». Серед його учасників були й інваліди зору.
Передусім їм було цікаво почути від завідувача відділу математичного моделювання фізичних процесів Інституту кібернетики професора Валерія Писаренка про творення кіберповодиря для незрячої людини. За словами науковця, особистий мобільний пристрій підказуватиме оптимальний і безпечний шлях, забезпечуватиме оперативний аналіз ситуації під час руху незрячого пішохода. У його розробленні використовують інноваційні технології штучного інтелекту.
Нині в Інституті кібернетики тривають наукові роботи за напрямом «Штучний зір кіберробота», які також долучать для створення кіберповодиря.
Знаний фахівець у галузі кібернетичної психології доктор психологічних наук Сергій Болтівець провів реабілітаційно-психологічний практикум з використання інвалідами зору звукових і дотиково-вестибулярних функцій українських психологічних пристроїв «Хист», «П’ятра» і «Дужінь», виготовлених на заводі «Телеком-пневматик». Кожна незряча людина, яка відвідала цього дня завод, завдяки апарату «Хист» мала змогу з високою точністю дізнатися про власні компенсаторні здатності слухового реагування на звукові знаки в їхній міжпівкульній взаємодії, які, виявилося, набагато перевищують здібності зрячих людей.
Виявлення можливостей власного психомоторного інтелекту за допомогою психологічних пристроїв «П’ятра» і «Дужінь» настільки захопило присутніх, зокрема зрячих, що наштовхнуло на думку про розширення спектра вмінь інвалідів зору, які можуть бути корисними в майбутньому розподілі праці.
Ольга ГУЛЬЧАК
для «Урядового кур’єра»