Ярослав САДОВИЙ
«Урядовий кур'єр»
З тих пір як в марсіанській атмосфері виявили метан, у дослідників немає однозначної відповіді на питання, звідки ж він береться. Потенційним джерелом метану можуть бути як мікроорганізми, що сховалися від холоду і космічного випромінювання під поверхнею Червоної планети, так і мінерали за типом олівіну, що хімічно взаємодіє з водою. Але з марсіанським метаном пов'язана ще одна загадка – різні прилади «бачать» різну його концентрацію. Якщо аналізатор на борту марсохода К'юріосіті фіксував сплески концентрації до 21 мільярдних часток, то прилади на орбітальному апараті Trace Gas Orbiter, що аналізують склад атмосфери на висотах вище трьох кілометрів, не реєстрували нічого навіть близько схожого на такі цифри. Так які ж вимірювання «правильні»?
Як повідомляє Astronomy & Astrophysics дослідники з Каліфорнійського технологічного інституту і декількох інших наукових центрів, швидше за все, і ті й інші виміри точні, а причина таких різних спостережуваних концентрацій метану полягає в наступному.
Аналізатор, встановлений на марсоході К'юріосіті, споживає багато потужності, тому концентрацію метану він вимірював вночі, коли інші електричні системи і інструменти ровера «спали». Коли вчені поставили спеціальний експеримент і за допомогою приладів К'юріосіті виміряли фонову концентрацію метану під час марсіанського дня, вона виявилася приблизно в десять разів меншою, ніж в нічний час. Іншими словами, вночі метан накопичується поблизу поверхні, а з настанням дня швидко розсіюється по атмосфері. Хоча це і пояснює, чому марсохід «бачить» метан, а орбітальний зонд – ні. Залишається відповісти на такі запитання, чому метан так швидко руйнується в атмосфері, і, звичайно, що або хто його виробляє.