Його мама дуже хотіла, щоб він став лікарем. Однак Олександр вирішив по-своєму: став художником. Проте задатки лікаря, які колись розгледіла мама, таки є в цьому обдарованому чоловікові: він уміє співпереживати. Його пор?трети значною мірою психологічні, а краєвиди полонять душу глядача, викликаючи то шквал емоцій, то тиху радість від споглядання чарівного куточка землі.
Мені Олександр Ворона запам’ятався ще з торішньої виставки в Черкаському художньому музеї, де він уперше представив свої роботи, переїхавши з Донеччини. Серед розмаїття пейзажів, які створив подорожуючи, особливо теплим колоритом вирізняються наші, українські. Тут і стрімка круча над Россю, її спокійне плесо з піщаним берегом і соснами, і легендарний корсунський бузок, міст, що веде до музею…
Його мала батьківщина — донецька Макіївка, а вже третій рік живе в Корсуні-Шевченківському на Черкащині. Ця місцина теж йому не чужа — тут його коріння по маминій лінії. На вулиці з поетичною назвою Росьова живуть численні родичі, до яких не раз приїздив гостювати. Сюди й вирішив переїхати, коли у його рідних краях почалася війна.
На схилі літ залишився вдівцем, у доньки — своя сім’я і своє життя. Купив поблизу сестри старенький будиночок, як кажуть, без зручностей, тепер поволі облаштовує побут.
Стіни нової оселі рясно прикрасили його полотна. Згадує, як непросто було вивезти картини з Донеччини. Допомогли в цьому й запланована в Черкасах виставка, й особисті зв’язки директора музею Ольги Гладун з керівництвом тамтешніх закладів культури, де експонували роботи Олександра Івановича.
Багато полотен художника лишилося в музеях і приватних колекціях Донбасу та зарубіжжя. Своїх улюблених робіт він не вирізняє — кожна дорога по-своєму. Однак найбільше цінує портрети мами, яка прожила нелегке, сповнене праці життя.
«Тітка Ольга» біля печі у вишитій сорочці — то ціла енциклопедія українського побуту, збагачена виразним характером сільської жінки, яка вміє й попрацювати, й пригостити запашним борщем. Упізнавані обличчя корсунців — тітки Надії — вишивальниці, Олени-україночки, родини Фесенків та багатьох інших нових земляків художника.
Корсунський період його творчості виявився дуже плідним — він устиг написати кілька десятків нових полотен. Їх, а також інші роботи Олександр Ворона представив на персональній виставці в Корсуні. Та й привід для цього знайшовся неабиякий: художникові виповнилося 70 років. Поспілкуватися з митцем, насолодитися його творчістю прийшло чимало нових друзів, члени місцевого творчого об’єднання «Янталка», до якого Олександр Іванович недавно вступив, студенти педагогічного коледжу, які домовилися про спільні пленери, а також про майбутні лекції та практичні заняття.