Наприкінці жовтня в Україну з Канади прилетіла моя студентська подруга Ганна Владко з молодшим сином Володею. Долали вони довгу дорогу з нетерпінням і великою надією в серці, бо мали здійснити відповідальну місію. Українські громади Вінніпега, Брендона і Оттави уповноважили їх передати півтори тисячі доларів пожертв на операцію для українського бійця Андрія Тутова.
26-річного солдата-контрактника 74-го розвідувального батальйону доля вирішила випробувати Іловайським котлом, тяжким пораненням, полоном. Через осколок, що залишився в голові, перестав чути на праве вухо. Операції, головний біль, переживання про маму і дружину. Після тривалого лікування продовжив службу в армії. Аж ось ще одне випробування: біля банкомата в Дніпрі, де Андрій знімав гроші, хтось ударив його по голові. Хлопця знайшли без свідомості у калюжі крові. Згодом з’ясувалося, що він нічого не чує.
У Києві все-таки дали надію повернути слух хоча б на одне вухо. Але за умови вживлення слухового протеза. Однак його вартість для сім’ї виявилася непосильною — 23 тисячі євро. Черга на державну допомогу надійшла б через 20 років. А лік часу йшов на години. Андрій переставав уже й розмовляти.
Тож сума, привезена з-за океану напередодні операції, лягла в скарбничку надії на Андрієве одужання. Хлопця прооперували. Все пройшло благополучно. Сім’я Владків і решта сімей, які по копієчці зібрали кошти, аби зарадити солдату, радіють і вітають його з Новим роком!