Одним із найвідоміших фактів убивств російських дипломатів досі була тегеранська різня, в якій загинув Олександр Грибоєдов. Саме постановку його найвідомішої комедії «Лихо з розуму» міг би переглянути в понеділок увечері Володимир Путін, якби дістався до відреставрованого Малого театру раніше, ніж пролунав постріл в Анкарі. Втім, почути з вуст Фамусова-Соломіна «Петрушко, вічно ти з обновкою…» не вдалося.
Салонну ідилію під час відкриття виставки «Росія очима турків» в Анкарі зруйнували постріли й вигук «Ми вмираємо в Алеппо, ти помреш тут!». Посла Росії в Туреччині Андрія Карлова смертельно поранив позаслужбовий офіцер турецької поліції Мевлют Алтинташ. Напад стався напередодні візиту глави МЗС Туреччини Мевлюта Чавушоглу до Москви. Перемовини із сирійського питання він мав проводити з представниками офіційної Москви і… офіційного Тегерана.
«Атака на посла Росії в Анкарі — це атака проти народу і держави Туреччини». Про це заявив президент Реджеп Таїп Ердоган у відеозверненні, поширеному в зв’язку з убивством.
Він поспівчував росіянам, наголосивши, що напад на дипломата — це провокація, та висловив сподівання, що Туреччина і Росія мають достатній досвід, який дасть змогу не піддатися на провокації. Водночас Ердоган звернув увагу на той факт, що атака на російського дипломата була здійснена на тлі спільних дій Туреччини і Росії в Сирії.
«Москва повинна точно знати, хто стоїть за вбивством Андрія Карлова», — наголосив у свою чергу президент Росії Володимир Путін. А відповіддю на вбивство російського посла, за його словами, може бути лише посилення боротьби з терором. Обидві ці репліки світ уже не раз чув з інших приводів. Та тут треба додати безсмертну фразу з монологу Чацького: «А судді хто?» Міністр закордонних справ України Павло Клімкін прокоментував убивство в Анкарі 19 грудня посла Росії в Туреччині Андрія Карлова на своїй сторінці в Твіттері. Голова українського зовнішньополітичного відомства засудив напад на посла, вказавши при цьому на відповідальність Росії за порушення прав людини і вбивства тисяч мирних жителів у Сирії і на Донбасі.
Про те, що за все в цьому світі доводиться платити, талановитий Грибоєдов не писав. Та не можемо оминути з’яву ще однієї інформації на російсько-турецьку тему. Націоналізація в Туреччині найбільшого приватного імпортера газу Akfel Holding, частками в якому володіли «Газпром» і «Газпромбанк», призвела до проблем у російського монополіста, написав учора «Комерсант».
Видання повідомляє, що націоналізація відбулася після спроби державного перевороту. Надалі турецький уряд ухвалив декрет за номером 674, що дозволяв державі перехоплювати контроль над будь-якими компаніями: для цього було достатньо лише підозр у їхній співпраці з проповідником-емігрантом Фетхуллахом ¢юленом.
На даний момент засновники бізнесу — брати Мурад і Фатіх Балтачі — відсторонені від керівництва компанією: першого з них арештовано, а другий емігрував з країни, при цьому конкретних доказів їхньої провини досі не представлено.
На цьому тлі 2 грудня було повністю змінено раду директорів Akfel Holding, а джерело «Комерсанта», близьке до «Газпрому», впевнене, що компанію з частками російського бізнесу забрали «з кінцями».
Ситуація ускладнюється паралельно переговорами щодо «Турецького потоку» і, звісно, вбивством посла Росії в Анкарі Андрія Карлова. До речі, глава турецького міністерства енергетики Берат Албайрак — зять президента країни Реджепа Ердогана і, за повідомленнями джерел «Комерсанта», був у курсі націоналізації.