Кожен по-різному реагує, побачивши, як знедолені порпаються у сміттєвих баках у пошуках шматка хліба. Одні намагаються цього не помічати, інші, хто ще не розучився співчувати і розуміти чужу біду, сором’язливо відводять погляд. Відтоді, як пан Ігор уперше побачив таку картину, ніколи не викидає сухарики в пакети зі сміттям, а вивішує акуратно запаковані вчорашні окрайці на паркані, що поряд. Він не раз бачив, як ті пакунки забирають люди. Тепер я й сама намагаюся віддати комусь, хто конче потребує, хліб, що залишився. Але не з рук в руки, аби нікого не образити — люди зазвичай дуже болісно реагують на таку допомогу. Та жодного разу не бачила, щоб торбинка з хлібом дочекалася наступного дня. Згодом побачила, що в такий спосіб нез’їдений хліб віддають незаможним й інші сусіди. А ті, кому бракує мізерної пенсії навіть на соціальний буханець, але не можуть дозволити собі шукати окрайці у смітниках, нерідко просять в офіціантів літніх майданчиків кафе та ресторанів шматок хліба. Не відмовляють, звісно, каже львівський ресторатор Вардкес Арзуманян, який володіє кількома закладами у центрі міста, — у закладах завжди залишається вчорашній хліб і випічка, а такий у ресторанах гостям не прийнято подавати.
— Гріх марнувати добро, — каже Вардкес Арзуманян, — адже вчорашніми хлібобулочними виробами, які за день не втратили смакових якостей і не минув термін їхньої придатності, можна нагодувати незаможних львів’ян, яким не вистачає скромних пенсій та зарплат навіть на те, щоб купити цей головний продукт.
Отож вихід із ситуації ресторатор почерпнув після чергової поїздки за кордон. На одній із вуличок Стамбула звернув увагу на спеціальні шафи, куди зносили безплатний хліб працівники пекарень і кафе, а ті, хто його потребує, забирали. Запропонував колегам-рестораторам поділитися зайвими хлібинами з місцевими незаможними, встановивши в місті спеціальні шафи для безплатного хліба. Ініціативу підтримали 25 закладів відомих ресторанних мереж міста, а спеціальні шафи-купе, які відповідатимуть санітарним нормам, мають виготовити на замовлення місцевої влади.
— Щоб реалізувати цей проект, звісно, потрібна підтримка міста, — каже Вардкес Арзуманян, — адже всі ми хочемо, щоб місто мало гарний вигляд і встановлені на вулицях шафи-купе не псували його естетичного обличчя. А розмістити їх краще не поряд з ресторанами (не кожен із тих, хто потребує, захоче демонструвати свою бідність), а в менш людних місцях, щоб незаможні жителі міста не соромилися підходити до них по буханець. Зрештою, не обов’язково їх ставити біля кожного кафе чи ресторану, достатньо одного на групу закладів чи на одну вулицю.
Ініціатива рестораторів зацікавила управління соціального захисту Львівської міської ради. Користь від реалізації такого проекту, кажуть, буде відчутною, адже у місті працює півтори тисячі закладів громадського харчування. Тож знайдеться буханець для усіх, хто його потребує.