Фрески, що прикрашають стародавні будівлі в поселенні мінойської цивілізації, що збереглися на грецькому острові Санторін, зображують людей, тварин та різні візерунки. Але на одній із фресок виявили мавп, які, як з’ясували вчені, є представниками роду Гульманн (Semnopithecus) – ці примати живуть виключно на півдні Азії, за тисячі миль від острова. Тепер вчені ламають голову, яким чином зображення мавп потрапило на фреску мінойської цивілізації.
Цю незвичайну фреску, вік якої 17 століття до нашої ери, виявили в поселенні Акротірі – тут з 1967-го року працював грецький археолог Спиридон Марінатос. Йдеться про найбільше місто мінойської цивілізації, розташованому за межами Криту. Передбачається, що всі жителі Акротірі загинули в результаті виверження вулкана, яке сталося приблизно в 1600 році до нашої ери. Вулканічний попіл, який засипав поселення, «законсервував» стародавні будівлі і дозволив їм зберегтися до наших днів.
Фрески, знайдені в Акротірі – це справжні шедеври мистецтва мінойської цивілізації. Серед них є найрізноманітніші сцени, однак вчених зацікавило зображення з мавпами. Справа в тому, що мавп у Греції немає. І за часів існування мінойської цивілізації їх тут теж не було.
«На фресці намальовані гульмани. Ці мавпи відомі як сірі лангури і живуть в Азії – зокрема, в Індії і Пакистані, на Шрі-Ланці, а також в Тибеті, Бутані, Непалі. Яким чином зображення мавп опинилися на фресці, яка збереглася з часів мінойської цивілізації – ми не знаємо. Можливо, художник, який малював фреску побував у Азії», – розповідають вчені.
Невже греки мінойської цивілізації відвідували Індію бронзового віку? «Я не здивуюся, якщо колись в майбутньому ми знайдемо докази для такого прямого контакту», – каже Ніколь Переджа з Університету Пенсільванії, але зараз їх немає. – Також можливо, що візит був зворотнім, не греки першими побували в Індії, а індуси в Греції. Але знову ж таки немає жодних доказів.
Можливо, що Індія і Греція були пов'язані через Месопотамію, ще одну цивілізацію бронзового віку, яка нині є Іраком. Лангури, можливо, були імпортовані в Месопотамію для звіринців, де їх могли бачили греки.
«Це свідчить про далекосяжну торгівлю, про тісні відносини між цими великими районами», – каже Пареджа. – А це означає, що навіть у бронзовому віці було багато обміну між, здавалося б, окремими цивілізаціями».
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»