Цей глобальний проект закликає людей поділитися власними потаємними бажаннями-мріями, найдорожчим. З часу його започаткування такий захід уже організовували в 76 країнах тридцятьма шістьома мовами. А ініціювала акцію чотири роки тому Кенді Ченг з американського Нового Орлеану. Втративши дорогу їй людину, вона замислилася над цінністю часу, прагненнями і вирішила привернути увагу своїх співвітчизників до їхнього життя. Стіну одного з покинутих старих будинків Кенді разом з друзями перетворила на величезну дошку й вивела на ній: Before I die, I want to... («Перед тим як помру, я хочу…»). Вже наступного дня поряд з цими словами не було вільного місця — люди за допомогою шматочка крейди ділилися сокровенним. Відтак починання американки поширилося не лише в її країні, а й у багатьох державах світу. Тепер його підтримали й українці.
У нашій країні до втілення проекту долучилися студенти Тернопільського державного медуніверситету ім. Івана Горбачевського. Одна з організаторів акції студентка цього вишу Тетяна Іваніцька каже, що їй приємно було відчути підтримку багатьох ініціативних людей. Зокрема допомогли впровадити цю справу Тернопільська міська рада, підприємці, відгукнулися й студенти технічного університету. Музичним супроводом порадував муніципальний духовий колектив «Оркестра волі».
Велику деревоволокнисту плиту зафарбували у чорний колір і прикріпили до однієї зі стін у середмісті Тернополя. Перехожі мали можливість на ній різнокольоровою фарбою написати про власні мрії, бажання, прагнення. Охочих висловитися у такий спосіб виявилося напрочуд багато. Хтось усією душею, як і весь наш народ, бажає перемоги російського агресора та окупанта, хтось — мати «єдину Україну», «бути в мирі з Богом», а хтось прагне, щоб «рідні були здорові», «стати хорошою людиною» чи «зробити щасливою хоча б одну людину», «домогтися успіху», для когось важливішим є те, аби «в Україні не було ям» чи «побувати в усіх країнах світу». Дехто, перш ніж померти, хотів би «навчитися літати», «потанцювати на весіллі внуків», а то й просто «купити єнота» чи «побити рекорд з поїдання вареників». Одне слово, скільки людей, стільки й думок: найпотаємніших, найзаповітніших, життєвих, оригінальних, а часом і безглуздих, але то на перший погляд.
Добре, що серед океану мрій-бажань чітко з’являється й острів на ймення «допомогти іншому проявити милосердя». Адже під час втілення міжнародного проекту збирали кошти на операцію студентці медичного університету — сироті, яка втрачає зір. Її ровесники таким чином вирішили підтримати дівчину, аби здійснилася її мрія одужати, щоб вона знову могла бачити світ у всіх його барвах і красі.
Ми в Google+