За різноманітністю порушених проблем, глибиною їхнього дослідження, переконливою аргументацією конкретними цифрами та очевидними фактами, активною небайдужою увагою всіх його учасників до обговорюваних тем останній у часі форум «Ефективне місцеве самоврядування як запорука правової демократичної держави», який за підтримки Ради Європи в Україні, зокрема через програму «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні», вже втретє відбувся в Краматорську на Донеччині, вирізняється з-поміж інших зібрань, що відбулися в нашій країні нинішньої осені.
Зокрема й відкриттями. Устами першого заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ В’ячеслава Негоди саме тут оприлюднено чітку урядову позицію щодо завершальної стадії децентралізації — до чергових місцевих виборів на новій адміністративно-територіальній основі в жовтні 2020-го, як це і передбачено Конституцією та Концепцією реформи місцевого самоврядування в Україні.
Представницька влада, вочевидь, у передчутті майбутніх виборчих перегонів (а Комітет Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування був серед співорганізаторів форуму) щиро зізналася, що в нинішньому складі парламенту навряд чи знайдуться 300 голосів для ухвалення законопроекту щодо префектів. Тож зрозуміло, що ефективного балансу між значною мірою реформованим місцевим самоврядуванням і державною виконавчою владою поки що не знайдено. Не вирішеною залишається і подальша доля районів, передусім там, де нові громади вже об’єднали їхні території.
Прозвучала і позиція наших європейських партнерів. За словами керівника департаменту Секретаріату Ради Європи Даніеля Попеску, хоч добровільне об’єднання громад в Україні має стабільну позитивну тенденцію (започатковано понад 700 таких самодостатніх утворень, в яких 7,5 мільйона жителів), це все ще менш як половина тих, хто повинен це зробити. Тож не реформовані маленькі ради слід ефективніше мотивувати до укрупнення. Якщо такий механізм не спрацює, то, нагадав пан Попеску, є два шляхи до завершення реформування: ухвалити закон про обов’язкове об’єднання чи шукати механізм залучення одинаків до співпраці. Рішення щодо цього має ухвалити український уряд.
Лідери нових об’єднаних територіальних громад також тримають руку на пульсі часу. Як зазначив голова їхньої асоціації Новоукраїнський міський голова (Кіровоградська область) Олександр Курінний, вони не проти нагляду держави за їхньою діяльністю. До речі, законопроект про це вже внесено до парламенту, та головне завдання такого акту, на його думку, полягає саме в державному контролі за дотриманням чинного законодавства, попередніх консультаціях з місцевим самоврядуванням, пошуку компромісів. Очікують нові лідери і стабільнішої податкової політики.
«Якщо держава передала нам окремі повноваження, як-от медичне обслуговування, то має бути і чітке стабільне, не залежне від чиєїсь волі фінансування», — підкреслив він.
Та чи не найбільшим позитивним відкриттям краматорського форуму стали презентації під час панельної дискусії «Співпраця у вирішенні питань внутрішньо переміщених осіб: влада — бізнес — громада». Заступник керівника Офісу РЄ в Україні Олена Литвиненко виокремила тут проблеми, якими опікується Рада Європи через відповідні проекти і програми. Це захист прав вимушених переселенців, їхня соціалізація, розвиток секторальних змін у нових громадах, залучення молоді до участі в розв’язанні проблем на місцевому і регіональному рівнях, громадян — до планування бюджетів, формування стратегій тощо.
Так-от, Донеччина тут не пасе задніх. Приміром, Лиманська ОТГ розробила стратегію свого розвитку до 2025 року. 13 невеликих тутешніх рад об’єдналися не для того, щоб вижити, а саме задля розвитку, пояснюють лиманці. Базові питання цього документа — сталий економічний розвиток, створення комфортних умов для життя, формування свідомої активної й безпечної громади. Вселяє надію майбутнє Лиманської ОТГ: північні залізничні ворота Донбасу, великий логістичний центр із розвиненою транспортною інфраструктурою, індустріальним парком, достатнім аграрним потенціалом.
Заслуговує на увагу і вивчення реалізація проекту «Гідна країна для гідних людей». Ідеться про досвід Донецької області у створенні молодіжної та дитячої інфраструктури. Що не кажіть, а 120 нових молодіжних центрів за два роки — це яскравий приклад децентралізації, яка, попри всі труднощі, загрози, виклики, впевнено крокує Україною.
Марія ЛАГІДНА
для «Урядового кур’єра»