"Найбільші супутники Урана схожі на Плутон, заявили астрономи"

14 вересня 2020

Аналіз інфрачервоного випромінювання, що виходить від п'яти найбільших супутників Урана, показав, що їхні поверхні несподівано добре зберігають тепло і порівняно повільно вистигають. Така поведінка властива компактним об'єктам з шорсткою крижаною поверхнею, подібною до карликових планет на краю Сонячної системи, таким як Плутон або Хаумеа. Результати спостережень і висновки вчених представлені в журналі Astronomy & Astrophysics.

Ми проводили спостереження з метою виміряти вплив дуже яскравих інфрачервоних джерел, таких як Уран, на детектор камери, і випадково виявили в цих супутниках, які виглядали як додаткові вузли в надзвичайно яскравому сигналі планети», – розповідає Ульріх Клаас, провідний автор дослідження і керівник робочої групи камери PACS космічної обсерваторії ім. Гершеля при Інституті астрономії товариства ім. Макса Планка (Німеччина).

Ілюстрація показує положення п'яти найбільших супутників Урана і їх орбіти на 12 липня 2011 року. Зліва: розрахункове положення і орбіти супутників. Справа: карта інфрачервоної яскравості на довжині хвилі 70 мкм після видалення сигналу від Урана, складена камерою PACS. Credit: T. Müller (HdA) / Ö. H. Detre et al./ MPIA

Камера PACS, розроблена під керівництвом Інституту позаземної фізики ім. Макса Планка (Німеччина), чутлива до довжин хвиль від 70 до 160 мкм. Холодні об'єкти, такі як Уран і п'ять його найбільших супутників, дуже яскраво світяться в цьому спектральному діапазоні.

Під час спостережень і тестування камери становище струнників було дуже сприятливим – екваторіальні ділянки отримували досить багато сонячного світла. Це дозволило авторам досліджень оцінити, наскільки добре тепло утримується на поверхнях супутників Урана, а потім вивести їх теплові та фізичні властивості, які виявилися приблизно такими ж, як у карликових планет за орбітою Нептуна.

Знімки п'яти найбільших супутників Урана, отримані космічним апаратом NASA «Voyager 2» в січні 1986 року. Credit: NASA / JPL / MPIA

«Результат показує, що нам не завжди потрібні складні планетарні космічні місії, щоб отримати нове уявлення про Сонячну систему. Крім того, розроблений у рамках дослідження алгоритм може бути застосований до даних спостережень, які були зібрані у великій кількості і знаходяться в електронному архіві Європейського космічного агентства. Хто знає, який ще сюрприз нас чекає в них», – каже Хендрік Лінц, співавтор дослідження з Інституту астрономії Товариства ім. Макса Планка (Німеччина).

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua