Аналіз інфрачервоного випромінювання, що виходить від п'яти найбільших супутників Урана, показав, що їхні поверхні несподівано добре зберігають тепло і порівняно повільно вистигають. Така поведінка властива компактним об'єктам з шорсткою крижаною поверхнею, подібною до карликових планет на краю Сонячної системи, таким як Плутон або Хаумеа. Результати спостережень і висновки вчених представлені в журналі Astronomy & Astrophysics.
Ми проводили спостереження з метою виміряти вплив дуже яскравих інфрачервоних джерел, таких як Уран, на детектор камери, і випадково виявили в цих супутниках, які виглядали як додаткові вузли в надзвичайно яскравому сигналі планети», – розповідає Ульріх Клаас, провідний автор дослідження і керівник робочої групи камери PACS космічної обсерваторії ім. Гершеля при Інституті астрономії товариства ім. Макса Планка (Німеччина).
Камера PACS, розроблена під керівництвом Інституту позаземної фізики ім. Макса Планка (Німеччина), чутлива до довжин хвиль від 70 до 160 мкм. Холодні об'єкти, такі як Уран і п'ять його найбільших супутників, дуже яскраво світяться в цьому спектральному діапазоні.
Під час спостережень і тестування камери становище струнників було дуже сприятливим – екваторіальні ділянки отримували досить багато сонячного світла. Це дозволило авторам досліджень оцінити, наскільки добре тепло утримується на поверхнях супутників Урана, а потім вивести їх теплові та фізичні властивості, які виявилися приблизно такими ж, як у карликових планет за орбітою Нептуна.
«Результат показує, що нам не завжди потрібні складні планетарні космічні місії, щоб отримати нове уявлення про Сонячну систему. Крім того, розроблений у рамках дослідження алгоритм може бути застосований до даних спостережень, які були зібрані у великій кількості і знаходяться в електронному архіві Європейського космічного агентства. Хто знає, який ще сюрприз нас чекає в них», – каже Хендрік Лінц, співавтор дослідження з Інституту астрономії Товариства ім. Макса Планка (Німеччина).
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»