.jpg)
Кратер, що покриває майже чверть поверхні Місяця, надав астрономам нову інформацію про те, як сформувався природний супутник Землі. За словами вчених, результати дослідження варті того.
Новий аналіз матеріалу, викинутого в результаті удару астероїда 4,3 мільярда років тому, дозволив вченим дізнатися хронологію розвитку місячної мантії і кори, використовуючи радіоактивний торій. Йдеться про басейн Південний полюс – Ейткен.
Це один з найбільших ударних кратерів у Сонячній системі. Його діаметр становить 2500 кілометрів, а глибина – 8,2 кілометра. Він виник, коли Сонячна система перебувала на ранньому етапі свого формування. У той час Місяць був досить теплим і м'яким, тому від удару астероїда «бризки» матеріалу розлетілися по поверхні, повідомляє ScienceAlert.
Оскільки басейн знаходиться на зворотному боці Місяця, вивчати його досить складно. Одна з особливостей супутника полягає в тому, що його видима і темна сторони сильно відрізняються одна від одної. Наприклад, завжди звернена до Землі частина покрита темними плямами – це місячні моря і широкі рівнини з темного базальту, що утворилися в результаті давньої вулканічної активності.
Зворотна сторона Місяця набагато блідніша, з меншою кількістю базальтових плям і набагато більшою кількістю кратерів. Кора на зворотному боці товща, і у неї інший склад.
Велика частина виявленого торію перебувала на видимому боці супутника Землі. Він з'явився приблизно 4,5-4,4 Мільярда років тому, коли Місяць був покритий розплавленою гірською породою, яка поступово охолоджувалася і ставала твердою. Під час цього процесу більш щільні мінерали опускалися на дно розплавленого шару, утворюючи мантію, а легкі елементи піднімалися нагору, формуючи кору. Оскільки торію складно включитися в мінеральні структури, він повинен був залишатися в розплавленому шарі, опускаючись вниз до ядра під час або після кристалізації кори і мантії.
Згідно з новим аналізом, в результаті падіння астероїда на поверхні виявилася велика кількість торію. Це означає, що удар повинен був відбутися до того, як кора застигла. Більш того, відкриття каже, що тоді торій був рівномірно розподілений по супутнику, а не концентрувався лише на одному його боці. Крім того, вченим вдалося виявити кілька незайманих родовищ елементу в молодих ударних кратерах. Вони і стануть першочерговими точками дослідження в майбутніх місячних місіях.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»