Гелловін відзначали слов'яни-язичники, пращури українців. Називали його Велесовою ніччю.
Святкували її в ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Вірили, що в цей час духи предків повертаються на землю, передає "Український інтерес".
Духи благословляли рід і давали поради.
Господарі прибирали в хаті, стелили нові скатерки. Перед вечерею родина ходила до лазні. Там для душ предків лишали відро води і віник.
Сім'я сідала за святкову вечерю. Глава родини перед трапезою казав: «Діди приходьте, з нами пийте та їжте».
Для духів лишали відкритими всі двері. На підвіконня ставили свічку. Вона вказувала шлях до хати.
Уночі у центрі села розводили вогнище. Селяни стрибали через вогонь та ходили босоніж по вугіллю.
У вогонь дівчата кидали два каштани. Якщо вони згорали одночасно, то дівчина з чоловіком довго житиме в злагоді. Швидку розлуку віщували каштани, що розкочувалися на два боки.
Слов'яни також вирізали світильники з гарбузів. Перед сном запалювали їх і казали: «Нехай насниться те, що має здійснитись». У снах отримували відповіді на свої питання.
Перед сном також клали яблуко під подушку і загадували бажання. Вранці з'їдали і вірили, що воно обов'язково збудеться.
Перші згадки про святкування Гелловіну знаходимо у ХVI столітті. Його прообразом є язичницьке кельтське свято Самайн.
У ХІХ-ХХ ст. свято Самайн відмирає, але на його місце приходить християнський День усіх святих. Святкують 31 жовтня.