Ярослав САДОВИЙ
«Урядовий кур’єр»
Британські вчені проаналізували внутрішню частину однієї з мегалітичних плит, з яких побудовано Стоунхендж. Керн, що складається з крупинок кварцу, був витягнутий ще в 1950-х роках, проте тільки сучасні технології дозволили вченим у повній мірі вивчити таємниці гігантського каменю. Результати їх роботи опублікувало видання PLOS One.
Вузький циліндричний зразок висвердлили з каменю ще в 1958 в Стоунхенджі під час консерваційних робіт британською фірмою Van Moppes. Це унікальний артефакт, оскільки сьогодні брати зразки каменів Стоунхенджа не можна: пам'ятник знаходиться під охороною держави.
Витягнутий понад 60 років тому керн весь цей час знаходився в США, де його зберігали як звичайний сувенір. За довгі роки він розпався на 6 частин, одну з яких і досліджували вчені, коли два роки тому раритет повернувся до Великобританії.
Аналіз показав, що керн складається із зерен кварцу розміром з піщинки, які щільно прилягають одна до одної на зразок мозаїки. Саме це пояснює стійкість мегаліта до атмосферних впливів за останні 5000 років. І саме тому, на думку експертів, він став ідеальним матеріалом для будівництва пам'ятника.
Подібні мегаліти були використані для будівництва Стоунхенджа та інших доісторичних кам'яних кіл, наприклад, навколо села Ейвбері в Уілтширі. Експерти хотіли з'ясувати, яким чином сформувалися подібні камені до того, як їх використовували для будівництва в епоху неоліту.
Хімічні ізотопи у зразку вказують на те, що піщинки спочатку були вимиті з раніше утворених осадових порід мезозойської ери. Більш того, мезозойські породи включали в себе набагато давніші відкладення мезопротерозойської ери, що датуються періодом від 1 мільярда до 1,6 мільярда років тому.
Дослідження проводилося під керівництвом професора Девіда Неша з Університету Брайтона за участю геологів, геоморфології та археологів з Британської геологічної служби, фонду англійської спадщини і Музею природної історії.