До редакції "УК" надійшов лист від киянина Юрія Рогози, в якому він розповідає про історичну назву столичного житлового району Солом’янка. У листі є цікаві факти. Можливо, ця розповідь зацікавить і вас?
«Живу на Солом’янці в приватній садибі, де мешкали мої батьки, діди-прадіди по моїй матері. Історія Солом’янки давня й цікава. Тут було колись пасовище, біля якого пастухи збудували своє помешкання – хати під солом’яними стріхами. Краєзнавці вважають, що ця давня подія і дала нинішню назву одному з районів столиці.
У 1857-58 роках, коли Солом’янку з навколишніми землями віддали у підпорядкування Києва, тут проживало лише шістдесят вісім осіб. А через років десять, під час будівництва поблизу залізниці, вокзалу та залізничних майстерень, колишнє пастуше поселення переросло у велике робітниче селище, що поділялося на Нижню та Верхню Солом’янки, а також Залізничну колонію.
Історія Солом’янка цікава ще й тим, що тут зберігся найдавніший храм району – Покровська церква, в якій був настоятелем основоположник і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви Василь Липківський.
Нині Солом’янка – один із найкращих районів столиці. Ще раз наголошую, що тут жили мої діди-прадіди, чому мені й дорога ця містина. Гадаю, що тут житимуть і мої діти, внуки та правнуки.
Задля них, моїх нащадків, я вкладаю свої кревно зароблені кошти в будівництво та благоустрій садиби. Добудував ще один поверх хати та перекрив її високоякісною металочерепицею. Для зберігання дощової води придбав і закріпив ринви та риштаки. На другому поверсі утеплив стіни.
Одне слово, дбаю про свій рідний дім задля нащадків. Адже, як кажуть у народі, живемо заради своїх дітей.
Раджу кожному, хто має можливість вкладати кошти у рідне помешкання, зробити так само.
Принаймні мені це приносить найбільше задоволення. Бо, утепливши будинок, заощаджую чималі кошти на опаленні.
Юрій РОГОЗА
для «Урядового кур’єра»