ФОРУМ
"Модернізація економік Росії та України"
- під такою назвою у Києві відбулася дводенна наукова конференція, в якій взяли
участь науковці провідних економічних інститутів російської та української
академій наук. Доповіді упереміжку із запальними дискусіями стосувалися не лише
модернізації економік обох країн, її особливостей і соціальних ризиків, а й
міждержавних відносин, стратегії розвитку і шляхів інтеграції у світове
співтовариство через гармонізацію інтересів та об'єднання зусиль.
З'ясувалося, що вчені набагато швидше за політиків знаходять спільну мову. Вони слухають аргументи один одного і сприймають їх. Свою правду не вважають істиною в останній інстанції. У дискусіях шукають консенсусу й знаходять його.
- Наша зустріч - це підсумок кількох років роботи, спільних наукових досліджень інститутів економіки української і російської академій наук, - наголосив академік НАН України, доктор економічних наук, професор Валерій Геєць. - Разом працюємо над низкою проектів, кожен з яких передбачає на певному етапі обмін результатами нашої роботи, та обговорення питань, які стосуються продовження чинних проектів чи відкриття нових.
Тож нинішня конференція не випадковість, не відповідь на якісь виклики, а фундаментальна робота, яку ми робили вчора, сьогодні й продовжимо завтра. Їй передувала досить тривала дискусія в журналі "Економіка України". Ми продовжили її у цій залі в перший день конференції, а другий - віддали обговоренню конкретних результатів проектів, які стосуються як внутрішніх українсько-російських проблем, так і європейських.
- Передусім дискутували на тему нашої взаємодії в контексті світу, що змінюється, - підтримав колегу директор інституту економіки Російської академії наук, член-кореспондент РАН Руслан Грінберг. - Прагнули подивитися на великий, глобальний світ і знайти в ньому місце України та Росії. На жаль, останнім часом і ми, і ви багато втратили. Відбулася примітивізація виробництва, освіти, охорони здоров'я, інших сфер, які нині перебувають у плачевному стані. Однак поряд з цим в обох країнах тривають ринкові реформи, є певні успіхи, тому важливо визначитися: що далі? Куди йде світ і як до нього нам пристосуватися?
Двадцять років тому було ясно, що рухатися треба до ліберальної демократії, до ринку. Криза це спростувала, і сьогодні на перепутті опинилися не лише ми, а весь світ. От і ми дискутуємо, шукаємо консенсусу і прагнемо влаштуватися в ньому не як частки транснаціональних корпорацій, а як самостійні суб'єкти. Сподіваюся, наша взаємодія на науковому рівні переросте у конкретні поради керівникам країн щодо стратегії розвитку, в якій не буде ні старшого, ні молодшого брата, а будуть рівноправні партнери.