Досі вважалося, що неандертальці під час полювання вбивали тварин з близької відстані. Неандерталець повинен був наздогнати тварину і руками встромити в неї зброю– наприклад, півтора-двометровий спис. Такі списи, що належать нашим доісторичним пращурам, недавно знайшли під час розкопок в Німеччині, і тоді ж фахівці спробували з'ясувати, чи могли неандертальці кидати свої списи. З'ясувалося, що кидати такий спис було марною тратою сил і часу. Такий спис, навряд чи міг вбити жертву, адже потрапити ним у ціль було дуже складно.
Але в експериментах, які проводили вчені, спис кидали люди, які ніколи в житті не тримали в руках списи. У новій роботі, опублікованій Scientific Reports, списи кидали вже професійні атлети, які професійно займаються метанням спису (правда, їм давали не справжній неандертальський спис віком 300 000 років, а ретельну його копію). Результати виявилися такі: з відстані 10 і 15 метрів можна було вразити мішень з точністю в 25%, на відстані в 20 метрів точність падала вже до 17%, але все одно залишалася пристойною – вважається, що для успішного полювання точність кидка могла бути взагалі вдвічі нижчою. Більш того, у списа при кидку з'являлося досить енергії, щоб порізати плоть тварини – а значить, неандертальці цілком могли використовувати різні стратегії полювання, або наздоганяючи жертву майже впритул, або вражаючи її на відстані.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»