Життя сучасному місту Бахмач, що на Чернігівщині, дала залізниця. Хоч поселення згадується ще в «Повісті минулих літ», літописи сьогодення бахмачан не менш цікаві. Почасти — не зовсім приємні. Приміром, було б дивно, якби важливий залізничний вузол за радянських часів не мав клубу залізничників з бібліотекою. Тоді й звели двоповерхову споруду з колонами, яка стала окрасою центру міста. А нині — ще й гордієвим вузлом у суперечці між школярами та пенсіонерами. Як сталося, що ці дві найнезахищеніші категорії населення стали опонентами, розповіли надіслані до редакції листи.
Позиція перша
Одразу уточню, що юні бахмачани — чемні й добре виховані, зі старшим поколінням не конфліктують. А свою точку зору на ситуацію виклали їхні батьки разом із педагогічним колективом Бахмацького районного будинку дитячої та юнацької творчості.
Отже, на початку 1990-х, на тлі розпаду Радянського Союзу та занепаду економіки жителям міста, як і решті співвітчизників, було не до співів-танців. А бібліотека працювала. У 2005 році, за наказом Міністерства транспорту і зв’язку, Південно-Західна залізниця передала клуб залізничників у спільну комунальну власність територіальній громаді району. Тоді у цій будівлі і відсвяткував своє новосілля будинок дитячої та юнацької творчості. Бібліотека лишилася на своєму місці. У 2014-му її офіційно передали колійно-машинній станції №285.
Далі постало питання договору оренди, який зрештою і уклали районний відділ освіти та КМС-285. Потім педагогічний колектив почав апелювати до Закону «Про освіту», який передбачає, що об’єкти освіти і науки, які фінансують з бюджету, не підлягають використанню не за призначенням.
«У будинку творчості працюють 45 гуртків, де навчаються 675 дітей. Кімнат для навчання бракує, тому гуртки працюють у школах і будинку культури. Фольклорний колектив «Сузір’я» проводить заняття у приміщенні районного будинку культури, яке раніше не опалювалося, хореографічний колектив «Едельвейс» — на сцені актової зали будинку дитячої творчості. Для повноцінних занять потрібне тренажерне обладнання для коригування груп м’язів, яке облаштувати в актовій залі неможливо», — під цими словами в листі до редакції поставили підпис 24 особи.
Місцева влада намагалася врегулювати конфлікт, але бібліотека в інше приміщення не переїхала, а суди-пересуди тривають донині.
Позиція друга
Натомість читачів бібліотеки — теж до семи сотень. Їхній лист також сповнений емоціями і переживаннями.
— Знайшлися документи, за якими будинок залізничників передали громаді за умови збереження бібліотеки, — розповіла бібліотекар Валентина Бойко. — Я тут пропрацювала 35 років, — зітхає. — У 1990-х приміщення не опалювалося чотири роки, ми все зробили, щоб зберегти його: відкидали сніг від фундаменту, аби стіни не відсиріли, мерзли, але щодня приймали читачів. Забігали в кімнатку до магазину, де був обігрівач: кілька хвилин гріли руки, щоб можна було тримати ручку — і знову до книжок.
Бібліотека, якій нині виповнюється 130 років, — храм душі для багатьох бахмачан, здебільшого пенсіонерів. Саме про це йдеться у їхньому листі: «Життя наше не позаду, а перед очима. У кожного своя доля, але кожному хочеться тепла, співчуття, поради. Таким місцем багато хто обрав бібліотеку. Розташована вона в центрі, йти недалеко. Тут немає євроремонту, стоять стелажі, на них тисячі книг. Неправда, що бібліотеки віджили своє. Вони — збиткові, але значення їхнє безцінне».
— У нас хороший фонд, він потроху все-таки поновлюється, — продовжує Валентина Петрівна. — Маємо багато передплатних видань, а також дитячу літературу, котру дорослі несуть додому і привчають до читання онуків. У наш інтернетний час це неабиякий виховний момент.
Намагаючись розв’язати проблему, місцева влада знайшла приміщення в одній із міських шкіл. Ідея, на думку працівників бібліотеки, не найкраща: читачам похилого віку, які похід за новими книгами суміщають з відвідинами магазину чи поліклініки у центрі, було б іти далеко. До того ж у школі є власна бібліотека, а поряд — районна. Виходить як у приказці: де густо, а де й пусто. Тож суди розпочалися по новому колу.
Післямова. Ситуація не з приємних. Влада самоусунулася. Всі сподіваються на остаточне рішення суду. Та чекати його можна довго. Натомість конфлікт не додає настрою ні дітям, ні дорослим.