Нобелівський комітет удостоїв поетесу з США премії з літератури за «її точний поетичний голос, який своєю суворою красою перетворює індивідуальне в загальне».
В Україні поетеса Луїза Глюк (Louise Glück) майже не відома, хоча на батьківщині в США вона вже отримала не одну нагороду за свою творчість. У 1993 році Луїза Глюк отримала Пулітцерівську премію, в 2001 році – Боллінгенську премію, в 2003 році вона стала поетом-лауреатом США, а в 2015 року одержала золоту медаль Американської академії мистецтв і літератури.
.jpg)
Нобелівська лауреатка Луїза Глюк народилася у сім'ї єврейських емігрантів з Угорщини 22 квітня 1943 року в Нью-Йорку. Її батько був бізнесменом, мати – домогосподаркою.
Письменником хотів стати ще батько Луїза, але зробив вибір на користь бізнесу. Батьки далі Глюк гарну домашню освіту в грецькій міфології. Майбутня лауреатка почала писати вірші ще у підлітковому віці.
Луїза Глюк навчалася в коледжі Сари Лоуренс і в Колумбійському університеті, але дипломи так і не отримала. При цьому вона успішно викладала в коледжах. З 2004 року працює в Єльському університеті. Луїза Глюк є членом Американського філософського товариства та удостоєна звання ад'юнкт-професора.
Вона дебютувала як поетеса в 1968 році зі збіркою «Первісток» ( «Firstborn») і незабаром була визнана одним з найвидатніших поетів сучасної американської літератури. За свою кар'єру вона опублікувала дванадцять збірок віршів і кілька томів есе про поезію. Центральні теми в творчості Глюк – дитинство, сімейне життя, близькі стосунки з родиною. У своїй творчості поетеса прагне до граничної ясності, тверезо оцінює свої мрії і максимально жорстко протистоїть ілюзіям. Але Глюк набагато більше, ніж просто поет, який розповідає свою історію.
Глюк черпає натхнення з міфів і класичних мотивів. Відомі образи Дідони, Персефони і Еврідіки роблять переживання і страждання ліричного героя Глюк не особистими, а почуттями, які об'єднують усі покоління і народи. У цих почуттях – зраді, розгубленості, самотності – ліричний герой не один. Ці емоції і проблеми всюдисущі.
Поетеса не тільки вивчає в своїх творах мінливість життя, але також і проповідує радикальні зміни і переродження, де стрибок вперед можливий навіть з гіркоти і втрати. Також варто відзначити, що при всій драматичності її творів, їй не позичати почуття гумору, що також зазначив Нобелівський комітет.
У вірші «Проліски» Луїзи Глюк йдеться якраз-таки про переродження і повернення до життя після абсолютного зникнення, поховання. Пролісок – це людина, зневірена, яку вже втопив весь навколишній світ. Але все-таки він воскресає, щоб знову розквітнути.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»