Минулої п’ятниці Євангелічно-лютеранська церква св. Павла, знана одеситами як Кірха, за вже усталеною традицією знову наповнилася музикою, ласощами, ароматом глінтвейну і смажених ковбасок — усім тим, з чого складається атмосфера свята в німецькому стилі. І, як маленьке диво, саме того дня в Одесі випав перший сніг, що довершило картину Різдвяного ярмарку. Уже вп’яте Вайнахтсмаркт — саме так називають цей ярмарок німці — фактично дав старт Новорічним святам у Чорноморській Пальмірі. Адже за лютеранською, як і за католицькою традицією перші передріздвяні святкування пов’язані з третьою неділею Адвенту. На цей час припадає своєрідна перерва у різдвяному пості, під час якої радість і веселощі цілком доречні.
Тож саме о цій порі в одеській Кірсі проводять благодійний ярмарок, де можна добре посвяткувати і водночас стати причетним до християнського благодіяння. Частина виручених коштів буде спрямована тим, хто потребує підтримки. Серед постійних отримувачів такої благодійної допомоги — кілька шкіл-інтернатів Одеси та області. Загальна сума благодійних коштів, зібраних на попередніх ярмарках, сягнула 240 тисяч гривень. Причому розмір цих зборів щороку зростає, запевняє один з організаторів ярмарку, представниця громади св. Павла Оксана Клюндт, адже зростає і масштаб ярмарку: «Цього року маємо 30 учасників — ми навіть не змогли прийняти всіх бажаючих представити тут своє рукоділля».
Маргарита свій хенд-мейд на ярмарку представила вже втретє. Те, чим вона займається, має назву декупаж — своєрідне декорування різних предметів. Серед іншого майстриня виконує ручний розпис настінних годинників. Дівчина запевняє, що для неї цей проект абсолютно некомерційний — головне, щоб робота й справді подобалася покупцеві.
Анастасія привезла свої ексклюзивні сувеніри з Дніпропетровська. Каже, що в рідному місті нічого подібного до дійства у Кірсі немає: ярмарки проводять, але без концертів, багать і глінтвейну.
Оксана Клюндт каже, що Різдвяний ярмарок може бути хорошим туром вихідного дня: «Можна прийти до Кірхи і добре провести час — дітей залишити в дитячій різдвяній майстерні, а самим вибрати подарунок близьким, придбати ласощі до різдвяного столу».
Шестирічна Полінка в дитячій майстерні не залишилася. Разом із мамою вона ходить ярмарком, милується ялинковими прикрасами і м’якими іграшками. Після спілкування з маминим знайомим, що нині проживає в Німеччині, дівчинка вирішила вивчати німецьку мову — вже може сказати німецькою, як її звати і скільки їй років. На ярмарку вони з мамою спробували знайти шматочок Німеччини в Одесі. Втім, свято у Кірсі геть-близько не є вузьконаціональним чи конфесійним — просто ще один колір Різдва у розмаїтій Одесі — свята, де раді усім і ніхто не почувається чужинцем.