ДАТА. 22 травня молодь та козаки Черкащини 15 кілометрів пішки несли українські прапори та портрет Тараса Шевченка до його могили. Щоб нагадати — саме таку відстань люди на руках пронесли труну з прахом Кобзаря, щоб перепоховати на Чернечій горі. Це було 151 рік тому. Шлях почався біля Успенського собору в Каневі й закінчився на Дніпрових кручах.
Як відомо, Поета не стало 10 березня (26 лютого) 1861 року. Оскільки Шевченко помер у Петербурзі, тому й поховали його в цьому місті на Смоленському кладовищі. Але він хотів, щоб не тільки душа, а й тіло було нерозривно пов’язано з улюбленою Україною.
Тоді, за спогадами сучасників, було значно холодніше, ніж у ці травневі дні. Однак у Каневі 22 травня буйно цвіли сади, широко розлився Славутич. Громада не зважилася везти домовину від Успенського собору, де востаннє відспівали Тараса Шевченка, до Чернечої гори найкоротшим шляхом — по Дніпру. Не дай Бог, човен перекинувся б... Тому труну з тілом Тараса горами несли на руках.
Нині в річницю перепоховання до Тараса прийшли сотні людей. У Каневі відбулися урочисті заходи з цієї нагоди. Вшанування пам’яті українського Пророка розпочалося з поминальної панахиди в Успенському соборі. Саме тут 1861 року стояла домовина з прахом Тараса Шевченка та відбулося його відспівування. По завершенні літургії всі учасники заходу сформованою колоною, яку очолювала церемоніальна група з портретом Кобзаря та Державним прапором України, велелюдною ходою рушили до Чернечої гори. Тут офіційні особи, керівники області та всі, хто прийшов вшанувати пам’ять Тараса Шевченка, поклали квіти на його могилу.
Після офіційної частини заходу біля підніжжя Чернечої гори всі охочі мали змогу ознайомитися з виставкою виробів майстрів народного мистецтва та придбати сувенірну продукцію, виконану у національному стилі. На Співочому полі свої таланти демонстрували козаки, жителі Канівщини.
У столиці ж цього дня, як і зазвичай, у парку навпроти Шевченкового університету відбулися Шевченківські читання. Вони були організовані мистецьким об’єднанням «Остання Барикада», об’єднанням «Своя правда», фондом «Моя Україна» та Всеукраїнською асоціацією фестивалів. Читаннями Шевченкових віршів вшанували і самого Тараса Шевченка, й тих, хто у попередні роки, попри ймовірні репресії, перетворював 22 травня на маніфестацію українства.