На 96-му році життя зупинилося серце видатного вченого і педагога, відомого фахівця в галузі металургії, ветерана Великої Вітчизняної війни, лауреата Державної премії України, професора, член-кореспондента Національної академії наук України Георгія Григоровича Єфіменка.
Г. Г. Єфіменко народився у Дніпропетровську 30 січня 1917 року.
Після закінчення фабрично-заводської семирічки та фабрично-заводського училища металургійного заводу імені Петровського Г. Г. Єфіменко працював на заводі, вчився на робітфаці, у 1935 р. вступив, а в 1940 р. закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Через два тижні після успішного захисту диплома Г. Г. Єфіменко опинився на Західній Україні бійцем навчальної батареї 23-го артилерійського полку, а вже на третій день Великої Вітчизняної війни був призначений заступником командира батареї зенітно-артилерійського полку, що обороняв Київ, а згодом -- Вороніж. У лютому 1943 р. Г. Г. Єфіменко став начальником політвідділу 8-ї зенітно-артилерійської дивізії у складі 1-ї Гвардійської танкової армії, шлях до Дніпра якої почався з пекельних боїв на Курській дузі, потім -- визволення Києва та України, бої за Зеєловські висоти на підступах до Берліна.
З 1946 р. Г. Г. Єфіменко працював у металургійному інституті інженером-дослідником, вчився в аспірантурі, захистив кандидатську дисертацію. У 1951--1955 рр. Г. Г. Єфіменко працював у відділі науки та вищих навчальних закладів ЦК Компартії України.
На 1955--1959 рр. припадає період діяльності Г. Г. Єфіменка на посаді Першого заступника Міністра вищої освіти в щойно організованому республіканському Міністерстві. У ці роки з ініціативи та за активної участі Г. Г. Єфіменка було організовано Алчевський гірничо-металургійний інститут, філії інститутів у м. Кадіївці, Запоріжжі, Рубіжному, Сімферополі, Нікополі, Кривому Розі, Вінниці. Згодом ці філії перетворилися на вищі навчальні заклади високого рівня.
Не поривав зв’язків Георгій Григорович із вищою школою, працюючи за сумісництвом у Київському політехнічному інституті.
Майже 10 років працював ректором Дніпропетровського металургійного інституту, а з 1973 по1984 рік обіймав посаду Міністра вищої і середньої спеціальної освіти України.
На цій посаді Г. Г. Єфіменко багато робив для розвитку вищої школи України та підвищення рівня підготовки висококваліфікованих фахівців.
Навіть за надзвичайного навантаження за основною роботою Г. Г. Єфіменко вів наукову роботу, маючи у доробку понад 200 наукових праць, у тому числі 60 винаходів, шість монографій з питань металургії і три підручники. Один із них відзначений Державною премією України в галузі науки і техніки.
Георгій Григорович був депутатом Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР (1974-1985), членом ЦК Компартії України (1975-1985). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, орденами Леніна, Жовтневої Революції, Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни II ступеня, Трудового Червоного Прапора; медалями «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною», багатьма іншими нагородами.
Світла пам’ять про Георгія Григоровича Єфіменка назавжди збережеться у серцях тих, хто його знав і працював з ним.
М. Я. Азаров, Д. В. Табачник, В. Г. Яцуба, Є. Б. Патон, Є. М. Суліма, П. М. Куліков, Б. М. Жебровський, В. Г. Кремень, П. М. Таланчук, М. 3. Згуровський, В. І. Луговий, А. М. Гуржій, Л. В. Губерський, В. П. Андрющенко, О. Г. Величко, М. І. Гасик, Г. Г. Півняк, Я. Я. Болюбаш, Ю. М. Коровайченко, Ю. І. Якименко