БДЖІЛЬНИЦТВО
Україна вперше виборола право провести Всесвітній форум пасічників - Апімондію-2013
Слава України як медової країни цілком заслужена. Спочатку наш співвітчизник Петро Прокопович став винахідником вулика, а нині наша держава на першому місці у Європі та у світовій п’ятірці за річним обсягом виробництва меду. За даними експертів, бджільництвом в Україні займається понад 400 тис. громадян, які тримають 3,5 млн бджолосімей і накачують щороку до 75 тис. тонн солодкого продукту. Відтак Київ виборов право у вересні 2013 року зустрічати бджолярів зі всього світу, які обговорять досягнення, проблеми і перспективи галузі під час Апімондії-2013.
Сьогодні бджільництво не викликає якихось гострих чи тривожних дискусій. Принаймні публічно. Всі звикли, що мед завжди є — були б гроші. Так само і з прополісом, молочком, вощиною… Варто завітати на Сумський центральний ринок, знайти на «кругу» медовий ряд і… Чого тут тільки немає! Продавці хапатимуть за поли, аби тільки купили саме їхню продукцію.
У чому сила, брате?
Зараз в області налічується до 130 тис. бджолосімей, які приносять щороку 2,2 — 2,3 тис. тонн меду. Прикро лише, що галузь поступово занепадає. Якщо років зо 20 — 30 тому кожен район мав до десятка сільгосппідприємств з власними пасіками, то зараз їх можна порахувати на пальцях. Як правило, вулики перекочували до приватного сектору. З одного боку, у цьому немає нічого поганого, а з іншого — всі розійшлися по власних дворах, кожен живе сам по собі, лише за потреби спілкуючись з такими ж, як сам, пасічниками-любителями.
А де ж обласна бджільницька спілка чи бодай якась громадська організація? Всі подібні формування давно розпалися і галузь рухається, як то кажуть, без стерна і вітрил. Тоді як в інших країнах, приміром, у Чехії під егідою спеціалізованого товариства працює 98% бджільницьких господарств. Там пасічники чудово розуміють, що бджоли працюють у гурті і в цьому їхня сила. Чому ж українці не беруть приклад зі своїх сусідів та мудрих помічників - Божих комах?
Бджіл паспортизують
Розпорошеність пасічників в Україні намотала тугий клубок проблемних галузевих питань, що потребують негайного розв’язання. Треба, насамперед, творити єдиний реєстр усіх без винятку пасік з присвоєнням кожній персонального номера, а також провести масову паспортизацію бджолиного господарства. Від цього, насамперед, залежатиме ветеринарне благополуччя бджолосімей, яке сьогодні аж ніяк не назвеш прийнятним. За останні роки почастішали випадки загибелі комах від отруєнь різними сучасними хімікатами, якими захищають свої посіви аграрії.
Дотепер в області немає єдиної бази матеріально-технічного забезпечення пасік. Як слушно зауважує голова правління ТОВ «Сумибджолопром» Микола Гніденко, на території України є чимало виробників різного реманенту і обладнання, однак про їхнє існування знають далеко не всі. І чи доцільно поодинці діставатися того ж Кіровограда чи Харкова у пошуках електричної медогонки або пилковловлювача?
Є проблеми і з медоносними культурами, яких у деяких районах сіють дедалі рідше. Складніше стає й продати вироблену продукцію через платоспроможність населення. Потрібно частіше проводити ярмарки, під час яких звільняти бджолярів від плати за місце, надавати інші пільги, які б здешевлювали медовий товар. Водночас бджолярі повинні й мати матеріальну винагороду за свою копітку щоденну працю.
ДОВІДКА «УК»
Апімондія — Всесвітня федерація бджільницьких асоціацій — заснована у 1897 р. зі штаб-квартирою у Римі. Конгреси проходять раз на 2 роки. На пострадянському просторі востаннє бджолярі світу зустрічались у Москві 1971 р.