Анна Шевченко працювала викладачем у Луганській державній академії культури і мистецтв. Покинути улюблену роботу та рідне місто її змусила війна. Однак нині вона продовжує навчати юних митців – рідним містом для переселенки стали Чернівці, тут вона знайшла роботу за фахом в училищі мистецтв.
У Чернівцях Анна продовжує займатися улюбленою справою – навчати творчості. До речі, дуже допомагає в розвитку мистецьких здібностей дітей і дорослих новий вид наборів для творчості. Для цього достатньо купити картини по номерам – Київ, Венеція, Париж чи натюрморти й зображення природи, що оживають на таких полотнах під пензлем навіть тієї людини, яка ніколи не навчалася малювати. Тут представлено великий вибір товарів для творчості.
Анна Шевченко, приїхавши до Чернівців у липні минулого року, і не сподівалася, що їй вдасться влаштуватися на творчу роботу за фахом. Однак луганчанка швидко знайшла роботу в училищі мистецтв і навіть створила власну театральну студію.
– До цього часу я жодного разу не була у цьому місті. Не маю тут родичів і жодних зв’язків, – запевнила Анна Олександрівна. – Мій знайомий якось побував у Чернівцях за студентською програмою обміну і дуже захоплювався буковинською столицею. Показував мені фотографії старовинних будинків, розповідав, які тут гарні, толерантні люди. Відтоді хотіла приїхати сюди як туристка, а довелося – на проживання. З першого дня відчула, що це моє місто. У ньому мені комфортно і затишно. Не було жодного випадку, щоб почувалася чужою. Я шукала місто для життя – і знайшла його. Мені дуже імпонує атмосфера, яка панує в Чернівцях, сповільнений ритм життя. Тут люди справді живуть, а не біжать за завтрашнім днем.
– Люблю просто гуляти містом, – усміхається пані Анна. – Тут не тільки гарна архітектура, а й неймовірно гарне небо фантастичної синяви. Моя мама-пенсіонерка Ірина Леонідівна досить часто хворіла в Луганську, рідко виходила з дому. А в Чернівцях вона щодня гуляє, почала менше хворіти. Обійшла всі площі та центральні вулички, оглянула всі будинки, побувала в університеті. Каже, що хотіла би тут залишитися жити. Моїй старшій доньці Марії у Чернівцях також подобається більше, ніж у рідному Луганську. Ми нічого не загадуємо на майбутнє, – сказала пані Анна. – Хоча повертатися в Луганськ не думаємо, навіть якщо там усе наладиться. Того життя, що в нас було, вже не буде. Більше ризикувати своїми дітьми я не хочу. Нам усім подобається жити в Чернівцях.
Наталія БАЛИК
для «Урядового кур’єру»