Залізнична колія розділяє Кам’янку Черкаської області на дві частини: у південно-західній розміщений центр міста, а в північно-східній — великий житловий масив та всі важливі об’єкти, як-от відділення Пенсійного фонду, дитяча лікарня, садочок, паспортний стіл, ДАІ, РЕМ, інвентарне бюро.
У базарні дні та години пік рух через залізничний переїзд в обидва боки дуже інтенсивний. І жителі Кам’янки наражають себе на неабияку небезпеку: переїзд розташовано на крутому підйомі та спуску, до того ж закритий для пішоходів і машиністів поїздів поворотом перед станцією. Тож швидко зреагувати на перешкоду ні перші, ні другі не в змозі. Це, до речі, підтверджує статистика смертельних випадків на переїзді: за останніх 20 років тут загинуло вже 20 людей. Останній трагічний випадок стався наприкінці 2015 року, коли під колеса потяга потрапив старожил Кам’янки художник Леонід Охріменко, картини якого прикрашають оселі багатьох городян.
Ця смерть стала останньою краплею терпіння жителів міста, які давно просять керівників різних інстанцій вирішити питання з будівництвом під залізничним переїздом підземного переходу тунельного типу. Ще 2004 року з таким проханням до начальника Одеської залізниці звернулися жителі Кам’янки. На той час Державний проектно-пошуковий інститут «Дніпрогіпротранс» уже розробив та виготовив за 1 мільйон 800 тисяч гривень відповідний проект.
Газета «Урядовий кур’єр» теж долучалася до цієї справи: 27 травня 2004 року вона опублікувала матеріал «Гинуть люди в переході», після чого до Кам’янки приїхав представник Одеської залізниці. Переконавшись у тому, що переїзд справді загрожує життю пішоходів, він, мабуть, схилив на свій бік керівництво Одеської залізниці. Бо невдовзі жителі міста отримали відповідь від виконувача обов’язків начальника Одеської залізниці пана Вельченка. Цитую дослівно: «Повідомляємо Вам, що 11 серпня 2004 року відбулося спільне засідання комісії представників залізниці та райдержадміністрації, на якому вирішено включити у план фінансування 2005 року будівництво вищевикладеного пішохідного переходу тунельного типу.»
Нині 2016 рік! Рух пасажирських і вантажних потягів значно зріс, але тунель під залізничною колією в районі зупинки «Геологічна» ніхто й не думає копати. На всі подальші скарги містян уже новий виконувач обов’язків начальника Одеської залізниці пан Зайцев спочатку повідомив, що «Одеська залізниця не може розпочати будівництво пішохідного переходу (тунельного типу) через брак технічних(!) умов, погоджених із залізницею, непогодження проектно-кошторисної документації та рішення пайової участі Кам’янської районної державної адміністрації».
Мене обурює позиція як Одеської залізниці, яка зобов’язана дбати про безпеку руху залізничного транспорту на відрізку Шевченківської дистанційної колії, так і керівництва Кам’янської районної державної адміністрації. Чому листування з різними інстанціями мушу вести я, пенсіонер, не наділений жодними повноваженнями, а не, скажімо, очільник району? Невже нашій місцевій владі не болить душа від того, що під колесами поїздів і дотепер гинуть люди? Місто кілька днів перебувало в шоці, коли переїзд забрав життя майбутнього подружжя напередодні їхнього весілля.
Не болить чиновникам з РДА, мабуть, і те, що тунель під переїздом-убивцею мали здати в експлуатацію ще до початку 2010 року! Принаймні таку відповідь я отримав уже від Черкаської облдержадміністрації. Мене навіть запевнили, що на будівництво безпечного переходу «Кам’янському району надано 436,2 тисячі гривень». Де ці гроші і на що їх витратили? І кому взагалі тепер можна вірити?!
Федір ЛЮДНИЙ
для «Урядового кур’єра»