ВИЗНАННЯ
Головний корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Рішення про включення головного корпусу Чернівецького національного університету до списку Всесвітньої спадщини прийнято під час 35-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Досі ця міжнародна організація опікувалася чотирма унікальними українськими пам’ятками: Софією Київською і Києво-Печерською лаврою, історичним центром Львова, буковими пралісами Карпат, дугою Струве.
Віднині колишня резиденція митрополитів Православної церкви Буковини і Далмації, яку зводили в Чернівцях упродовж 1864-82 років за проектом чеського архітектора Йозефа Главки, стає надбанням усього людства.
Хоч, власне, будівля була такою від початку — вона створювалася під впливом архітектурних та культурних тенденцій багатьох епох, починаючи з Візантійської, і відображає впливовість православної церкви за часів правління Габсбургів. Ансамбль включає духовну семінарію і монастир, домінантою Семінарського корпусу є хрестоподібна церква, увінчана куполом. Її оточують парк і сад з рідкісними породами дерев.
У рішенні ЮНЕСКО відзначається, що пам’ятка символізує політику релігійної терпимості Австро-Угорської імперії.
Водночас, як на мою думку, незайве згадати, чому один з найяскравіших українських шедеврів постає перед нащадками у своєму первісному вигляді. Як, власне, і загалом Чернівці, які й досьогодні порівнюють з Віднем і Парижем. Особисто переконалася: передусім завдяки шанобливо-цивілізованому ставленню міської громади до своєї спадщини, розуміння того, що, попри потреби в розвитку міста, є речі святі, яких не можна зачіпати. На жаль, це виняток на тлі багатьох спотворених сучасною забудовою історичних міст країни. Якісь виправдання на кшталт сучасних вимог щодо комфортного існування тут теж недоречні: Чернівці неодноразово (і цілком заслужено!) посідають перші місця у всеукраїнському рейтингу кращих міст для проживання.
Нещодавній ювілей обласного центру, який відзначив своє 600-ліття, додав привабливості давньому місту. По-новому заграли улюблені городянами центральні вулиці, реставровано площі, навіть дійшли руки до упорядкування двориків, які додають місту неповторності й колориту.
Це одразу позначилося на збільшенні туристичних потоків, місто додало до свого списку численних шанувальників, які щоразу не оминають своєю увагою колишню резиденцію буковинських митрополитів. Кажу так, бо до них належу і я. Тому тим, що один з найкращих архітектурних ансамблів світу нарешті поповнив список ЮНЕСКО, вважаю, має пишатися вся країна. Водночас для жителів краю — це винагорода за толерантність і шляхетність — риси, які незайве перейняти нам усім. Можливо, це не дуже скромно, але підтвердити цю думку хочу своїми ж словами, які написала в одному з матеріалів про резиденцію буковинських митрополитів, нині університет: «Це справді святе місце, адже навіть за найлютішого атеїстичного диктату, коли в цих стінах читалася історія КПРС, жоден хрест з куполів ансамблю не впав — буковинці такого гріха на душу не взяли, знали, що траплялося потім з усім родоводом христопродавців».
ВІТАННЯ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА
Шановні співвітчизники!
Від імені членів уряду та від себе особисто сердечно вітаю Вас з включенням центрального корпусу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Архітектурний шедевр академіка Йозефа Главки разом з Києво-Печерською лаврою, Софійським собором, історичним центром м. Львова, Дугою Струве та буковими пралісами Карпат визнано надбаннями усього людства. Це рішення 35-ї сесії комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО не є випадковим, адже проект однієї з найяскравіших пам’яток України — будівлі колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далмації неодноразово займав призові місця на відомих міжнародних конкурсах архітекторів.
Переконаний, буковинська перлина архітектури, що набула статусу пам’ятки світового значення, сприятиме розвитку туризму в Чернівецькій області та створенню позитивного міжнародного іміджу нашої держави.
З повагою Микола АЗАРОВ