У будь-якій мові найуживаніші слова будуть найкоротшими – це називається законом Ціпфа. Інша закономірність, що стосується довжини структур мови, говорить про те, що чим довша структура, тим коротші будуть її складові: наприклад, чим довше слово, тим коротші будуть у ньому склади, і чим більше в складному реченні придаткових, тим вони теж будуть коротшими. Цей закон називається законом Мензерата-Альтмана.
Тварини теж спілкуються між собою сигналами різної складності і довжини, і, природно, у вчених у якийсь момент виникла спокуса перевірити обидва закони на сигнальні системи тварин – в першу чергу на приматах. Як з’ясувалося, тварини користуються і закон Ціпфа, і закон Мензерата-Альтмана.
У статті в Biology Letters вчені проаналізували 590 криків, якими дорослі очкові і африканські пінгвіни повідомляють щось своїм товаришам. (Їх крики схожі на ослиний рев, чому їх називають ще ослячими пінгвінами, і слово «крики» тут цілком підходить.)
У кожному їх крику можна розрізнити три частини, ніби три склади, і з’ясувалося, що чим довше пінгвіняче повідомлення, тим коротші склади в ньому, а найкоротші звуки звучать в клювів птахів частіше за інші.
Вважається, що обидва закони вказують на прагнення заощадити якомога більше енергії під час комунікації: видавати звуки хоч для нас, хоч для пінгвінів означає хоч якесь, але зусилля, і довгі слова (а також довгі склади в довгих словах) означають і великі енергетичні витрати на проголошення. Щоб не втомлюватися при розмові, найуживаніші (і, очевидно, найважливіші) слова стали найкоротшими, а складні мовні одиниці будуються по можливості з тих, що менші.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»