Фахівці кажуть, що цього року Чорноморська Перлина разом із довколишніми містечками має прийняти на відпочинок півтора мільйона курортників. І це після торішнього провалу, коли відпочивальників нарахували приблизно 800 тисяч.
Для такого стрімкого відновлення були очевидні передумови. В Одесу поїхали українці, які до анексії відпочивали в Криму. Сюди також прямують ті, хто раніше обирав Туреччину та Єгипет, а нині мають робити поправку на падіння власних прибутків та неспокійну ситуацію на цих заморських курортах.
Щоправда, тим щасливчикам, котрі й нинішньої кризової пори мають добрі статки, в Одесі радо допоможуть витратити надлишки фінансів. Вартість апартаментів стартує із тисячі на добу і легко долає межу 3—4 тисячі. Це й не дивно, якщо взяти до уваги, що оренда звичайної кімнати зі зручностями коштує приблизно півтисячі.
Однак і пересічним українцям до Одеси не зась. Говоримо саме про співвітчизників, оскільки тренд, що означився минулого сезону, — це переорієнтація на внутрішнього туриста. Гості з далекого закордоння і раніше тут погоди не робили через нечисленність. Нині, коли західні безпекові агенції ще не готові давати втішні прогнози щодо наших країв, і ситуацію з круїзними суднозаходами називають, м’яко кажучи, несприятливою, цей сегмент можна вважати тимчасово відсутнім.
Із цілком зрозумілих причин не їдуть до Одеси росіяни, які раніше становили до 70% тутешніх відпочивальників. Натомість на пляжах Південної Пальміри нерідко можна зустріти білорусів чи молдован. За свідченнями експертів, майже 90% одеських відпочивальників — українці.
Тож іще одна тенденція — певне посилення економ-сегмента. В межах мегаполіса, приміром, можна істотно заощадити, якщо замість пафосної Аркадії обрати для відпочинку Лузанівку — найбільший у місті й цілком облаштований пляж. Якщо на меті лише морський відпочинок і нічого більше — варто прямувати до одного з курортних містечок на Одещині — Затоки чи Сергіївки. Тут ліжко-місце можна знайти за ціною понад 100 грн.
Пляжі портових містечок-супутників — Іллічівська та Южного — теж ущерть заповнені курортниками. За цін, нижчих від одеських, тут добре облаштовані узбережжя, а невелика відстань до мегаполіса та регулярне транспортне сполучення дає змогу за бажання організувати собі культурну програму.
Тим часом разом із туристичним бумом в Одесу повернулися і зумовлені ним проблеми. Ще кілька років тому фахівці зауважували перевантаженість одеських пляжів. Якщо навіть в умовах поточної нестабільності Одеса курортна працює на межі можливостей, то, напевне, варто замислитися про збільшення її пляжних потужностей на майбутнє.
Працюючи в цій площині та просто прагнучи навести законний лад на пляжах, голова Одеської облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі наказав відкрити всі пляжі в Одесі і влаштував показове знесення бетонної огорожі на одному з них, контрольованому мільярдером Василем Хмельницьким. Містяни з цікавістю стежать за цим буцанням очільника виконавчої влади області з мільярдером, сподіваючись, що з прибуттям гостей матимуть де й собі розкласти килимок на пісочку.
Нині пляжі становлять дві третини 30-кілометрової берегової лінії Одеси. Помітним резервом тут могло б стати спорудження пляжів на місці колишньої промзони, що тягнеться від Пересипу і до Лузанівки, яку знищили ще в перші роки Незалежності. Знайти їй інше застосування не дають змоги, вочевидь, питання власності.
Дуже вузьке місце — транспорт. Узяти квиток на потяг до Одеси можна було не раніше як за місяць. У вільному доступі були хіба квитки на дуже дорогі й некомфортні в сенсі логістики швидкісні «Інтерсіті». Додаткові поїзди на Одесу Укрзалізниця сподобилася запустити лише наприкінці липня.
Громадський транспорт в Одесі у курортний сезон теж не тішить зручністю: година пік тут розпочинається о 16-й, а вже до 23-ї водії маршруток оголошують останній рейс. У спеку бусик майже не залишає шансів на комфортну поїздку.
Та всі ці проблеми не нові. Просто торік їх було не так помітно через зменшене туристичне навантаження. Але хіба ми повинні орієнтуватися на провальні роки?