ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЕКСТРИМ. Минулої суботи в Боздоському парку Ужгорода вкотре зібралося кілька десятків людей, аби відчути ні з чим незрівнянні емоції. Ці люди наважилися пройтися босоніж кількаметровою стежкою, всіяною розпеченим вугіллям.
Але справа не лише в емоціях, бо і ті, хто приходить на вуглеходіння, і його організатори, роблять акцент на значно тонші духовні матерії. Учасники таких сеансів можуть краще зрозуміти самих себе і налагодити (чи, швидше, відновити втрачений) органічний зв’язок з оточуючим світом і архаїчними традиціями предків.
Як повідомив засновник української методики вуглеходіння, голова Закарпатської обласної Асоціації здорового способу життя «Закарпатський морж» Богдан Дикий, у світі існує багато автентичних методик ходіння по розпеченому вугіллю, але українська (власне, закарпатська) не має аналогів і зараз перебуває в процесі патентування.
Особливо цікаво спостерігати за неофітами вуглеходіння, які щойно здолали свій страх перед кількаметровою доріжкою жевріючої грані. Досвідчені ж вуглехідці засвідчують цінність відчутого і пережитого тим, що щоразу використовують найменшу можливість очистити духовні канали, здобути новий досвід, врешті, омолодитися.
Наступного тижня Богдан Дикий організовує вуглеходіння в Мукачеві. Далі, каже, задощить листопадова мжичка і «розганяти хмари» немає сенсу. Адже на порозі сезон «моржування» і чимало хто з закарпатських прихильників нетрадиційних, але перевірених методів оздоровлення вже відкрив його в холодних осінніх водах Ужа та Латориці.
А вуглехідці, спраглі за зиму за старими-новими відчуттями, зберуться знову навесні.
Може, тоді серед них вже будете й ви?..
