Ярослав САДОВИЙ,
«Урядовий кур’єр»
Перший в Україні й світі пам’ятник полковникові Української Народної Республіки Петрові Болбочану (1883-1919) відкрили 4 жовтня в Києві на вулиці Січових Стрільців навпроти кінотеатру «Київська Русь». На п’єдестал історії повернувся у бронзі несправедливо забутий талановитий воєначальник, батько війська УНР, якого через політичні інтриги 101 рік тому за наказам головного отамана Симона Петлюри і за рішенням військово-польового суду розстріляли на станції Балин недалеко від Кам’янця-Подільського. Болбочану тоді виповнилося лише 35 років.
«Петро Болбочан загинув не на полі бою, не від кулі ворога (за голову полковника УНР більшовики давали 50 тисяч золотих карбованців), а від рук своїх через політичні інтриги», – сказав під час урочистостей Антон Дробович, директор Українського інституту національної пам’яті.
Він нагадав, що на цьому місці в радянські часи стояв бюст Станіславу Косіору, організаторові політики геноциду українського народу та масового знищення української інтелігенції.
«Декомунізація триває, тож на цьому місці постають справжні герої України», – зауважив Антон Дробович.
Бронзове погруддя виготовили за три місяці в межах проєкту «Українська історія в камені». За словами керівниці проєкту Оксани Пономарьової, «Українська історія в камені» – про видатних українців, які в різні періоди долучилися до становлення української держави.
«Мета нашого проєкту – створення монументальних скульптур українських історичних постатей різних періодів. Такими скульптурами згодом стануть пам’ятники княгині Ользі в Їзмаїлі й Василеві Сліпаку в Києві», – сказала Оксана Пономарьова.
Увічнення Перта Болбочана стало можливим завдяки пожертвам меценатів, небайдужих українців, а також українців з діаспори – Швейцарії, Польщі, Сполучених Штатів Америки, Росії.
Голова історичного клубу «Холодний Яр» автор ідеї пам’ятника Роман Коваль розповів, що на збирання коштів знадобилося трохи більш як місяць. Люди давали по 200, 1000, були і такі, хто пожертвував 50 000 гривень.
«Петро Болбочан був учасником придушення більшовицького січневого повстання 2018 року. Він вигнав більшовиків з Європейської площі (тоді Царської), штурмом узяв Золотоверхий монастир – це була більшовицька фортеця, звільнив Арсенал, Софію Київську. А ми про це нічого не знаємо. І тепер ця людина, яка захищала Київ, повертається в Україну, в Київ», – каже Роман Коваль, автор біографічних книжок про полковника УНР.
Монумент встановили за сприяння київської міської влади, Київзеленбуду та підтримки національно-патріотичних сил «Правого сектору», «Свободи» і «Національного корпусу».
Пам’ятник Петру Болбочану є подарунком місту Києву від громадськості.
Авторами монументальної скульптури стали Михайло Горловий і Олександр Фурман.
«Я зробив людині пам’ятник разом з Олександром Фурманом, – каже автор скульптури Михайло Горловий, – яка відстоювала нашу Україну і ми живемо в Україні, звичайно не такій, якій він хотів, і я хотів. Але я скажу, якщо б полковник Болбочан став командувачем української армії у той час, то Україна давно б була квітуча держава».
Кількома скупими рядками згадаємо про військову доблесть Петра Болбочана.
У січні 1918 року він сформував Республіканський курінь, згодом цей військовий підрозділ реорганізували у 2-й Запорізький піший курінь. «Запорожці» Петра Болбочана стали одним із найбільш боєздатних з’єднань армії УНР. Болбочанівці відіграли ключову роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної України. Дивізія під командуванням Петра Болбочана у квітні 1918 року здійснює свій головний подвиг в ім'я України, розбиває на Перекопі війська більшовицької Росії і вривається в Крим, взявши Джанкой, Сімферополь і Бахчисарай.
Це була перша велика перемога армії УНР над більшовиками, під впливом якої командувач Чорноморським флотом Росії адмірал Михайло Саблін 29 квітня 1918 року в 16:00 години віддав наказ: «Флоту підняти український прапор», а Центральній Раді в Києві він телеграфував: «Сього числа Севастопольська фортеця і флот підняли український прапор. Командувати флотом приступив адмірал Саблін».
Далекосяжні плани Петра Болбочана звели «нанівець» німецькі війська, що зайшли в Україну і Росію згідно з «Брестським миром» 1918 року. Спочатку вони просто спостерігали за «авантюрою» українських військ Болбочана, адже взяти добре укріплені редути Перекопу без важкої артилерії було неможливо. Німці чекали на прибуття гармат з Німеччини. Командир 15-ї німецької дивізії генерал фон Кош розраховував на довгу артилерійську дуель, на тривалі обстріли оборони більшовиків важкими снарядами.
Але німці були вражені і спантеличені від блискавичного прориву українських військ через «непрохідне озеро Сиваш» у тил більшовицьких військ, і їх розгрому при одночасній підтримці українських бронепоїздів, що атакували більшовицькі війська «в лоб».
Можливо з часом, у майбутньому, іменем Петра Болбочана назвуть військовий вищий учбовий заклад, бойовий підрозділ, або створять військовий орден, бо заслужив він на такі державні почесті, віддавши своє життя за нежалежність України.