Лаборантка одного з черкаських вишів Марина Ткаченко опанувала незвичайну техніку малювання. Образотворчим мистецтвом Марина захоплюється із самого дитинства. Встигла стати відомою в місті художницею. За професією дизайнер, вона малює, звісно, не лише кавою, а й олійними фарбами, пастеллю, вугіллям, аквареллю. Її роботи у традиційній манері здобувають визнання.
Кава, однак, додає тепла, світла, вважає художниця. Головна відмінність кавового живопису від малювання, приміром, акварельними фарбами, розповідає вона, полягає в кількості кольорів, які є в твоєму розпорядженні. Хоч, працюючи з кавою, використовуєш один — коричневий колір, зате відтінків у нього безліч: від ніжно-кремового до темно-каштанового. Ефект напівпрозорості й реалістичності малюнка досягається завдяки особливому способу нанесення кави. Починає завжди зі світлих місць, а потім поступово нашаровує колір для глибшої передачі тіні.
Велика перевага кави як матеріалу для малювання — надзвичайна пластичність, тобто за потреби її можна досить легко вимити водою. Це дає змогу коригувати малюнок і досягати найкращої передачі кольорів. Цікава особливість кавового живопису — техніка набризкування, яка освіжає картинку і надає їй легкості й невимушеності. Для цього пензлик підіймають якомога вище над папером, а крапельки кави стікають з нього й мальовничо розбризкуються на малюнку. Саме в живописі кавою таке розбризкування найбільш доречне, тож можна не хвилюватися, що ви зіпсуєте намальоване. Після того як робота підсихає, її потрібно закріпити лаком.
Нині кавова техніка не дуже поширена, її тільки освоюють в Україні. Однак, на переконання Марини Ткаченко, за допомогою звичайної кави можна створити чудові малюнки. А головне — такий живопис гарно вдається навіть початківцям, які майже не мають досвіду в малюванні.
Портретний живопис захопив Марину. Прагнучи проникнути в характер зображуваної людини й передати його в малюнку, художниця досягає неабияких успіхів. Її портрети живі, реалістичні у високому розумінні слова. Про першу свою роботу на замовлення згадує із захопленням. Це був портрет Мерилін Монро. Хоч і малювала, зрозуміло, з відомих фото, портрет вдався, його замовник забрав роботу в Італію. Здається, вдалося схопити найхарактерніше для великої акторки, передати трагізм її особистості. І хоч нині малювати на замовлення не вельми вигідно, художниця задоволена вже тим, коли одержує про свої роботи вдячні відгуки.