ПАМ’ЯТЬ. З неабиякими урочистостями в Одесі відкрили пам’ятний знак на честь генерала Федора Радецького — героя Російсько-Турецької війни 1877-1878 років та інших тодішніх баталій. Був тут і військовий духовий оркестр, і салют зі стрілецької зброї, і колоритні козаки різного штибу. З офіційних осіб — заступник голови облдержадміністрації, мер Одеси, а також консул Болгарії — Федір Радецький звільняв цю країну від турецького ярма, та консул Росії, котрій служив все життя славетний генерал. Російський дипломат Андрій Сидельников зауважив, що генерал Радецький народився у Північній Пальмірі — Санкт-Петербурзі, а помер у Південній Пальмірі — Одесі. Таким чином він став «ще однією яскравою ниткою, що пов’язала два величних міста». З Україною генерала Радецького пов’язує ще й те, що його дворянський рід походив із Полтавської губернії, сама ж Полтава назвала славетного воїна своїм почесним громадянином.
Одеський міський голова Олексій Костусєв чомусь вирішив вшанувати генерала передусім як одного з вояків, котрі «сталлю і порохом створювали велич Російської імперії». А ще мер нарікав на часи, коли влада «знищувала ідеологічно чужі пам’ятники».
Щоправда, пам’ятник герою російсько-турецької війни навіть в контексті радянських 30-их навряд чи можна було назвати якимось особливо ідеологічно шкідливим. Монумент у той час просто опинився не у тому місті. 33-го року він був знесений разом із сотнями інших пам’ятників та надгробків при перебудові 1-го християнського кладовища на парк культури і відпочинку, котрий діє і нині під іменем «Преображенський».
Щойно встановлений пам’ятний знак має мало спільного з величною композицією, що з’явилася на цьому місті через рік по смерті генерала, 1890 року, і кілька десятиліть була однією з найвизначніших пам’яток Одеси.