ПРЕМ’ЄРА
У Луганському академічному ляльковому театрі дітям розповіли про Бога
«Ковчег показаний очима трьох пінгвінів-дітей. Як діти вони розмірковують про Бога: хто такий, де живе, чи потрібно його боятися. І шукають відповіді на питання: як ставитися одне до одного й загалом до всього живого? Пінгвіняткам кажуть, що є тільки два квитки на Ноїв Ковчег, адже сказано врятувати «кожної тварі по парі», а їх — троє друзів. І, незважаючи на заборону, вони проносять на Ковчег у валізі, тобто контрабандою, третього, аби врятувати і його», — коротко переповідає сюжет режисер-постановник вистави Елеонора Ткаченко.
У такій іронічній формі, без дидактики, лаконічно в цьому театрі намагаються говорити з юними глядачами, бо щиро вважають, що з дітьми потрібно говорити по-дорослому і тільки тоді буде результат.
Ідея самої постановки прийшла спонтанно. Елеонорі Ткаченко довелося перечитати багато літератури, поки не натрапила на п’єсу німецького драматурга Ульріха Хуба, який написав п’єсу 2006 року. Історія про Ноїв Ковчег наштовхнула автора на дотепне міркування про серйозні теми, як він сам стверджує, «скоріше про свободу віри».
Для Луганського лялькового театру така робота має особливе значення, оскільки продовжує теми, які свого часу зачепив заслужений артист України, режисер Євген Ткаченко. І також як він до своєї передчасної кончини, нині колектив театру розуміє, що говорити про Бога доводиться не просто з дівчатами й хлопцями, які в глядацькій залі, а й з їхніми батьками, навіть якщо діти прийшли на виставу зі шкільними вчителями. Удома будь-що-будь така розмова продовжиться. Такі особливості розкриття подібних тем в атеїстичному Донбасі.
Але якраз у Донецьку, на черговому театральному фестивалі нинішньої осені, ще до прем’єри в рідному місті, луганські артисти вже удостоїлися нагород саме за виставу «Біля Ковчега, о восьмій».
Адже, як сказала одна із глядачок, яка привела на прем’єру свою донечку, «цей спектакль як на долоньці підносить деякі істини, які усвідомлюються лише серцем. Скільки людей проходить по життю, спираючись на формальні традиції, норми й звичаї. Та найпевніший закон — любов».