ЩОЙНО З ДРУКУ
Книга про пекло, в яке важко повірити. За дослідженнями черкаських істориків та літературознавців, першим друкованим одкровенням про ГУЛАГ для світової громадськості були не повість «Один день Івана Денисовича» та роман «Архіпелаг ГУЛАГ» Солженіцина у 1962 та 1970 роках, а документальна книга «Пекло на землі», опублікована у львівському видавництві «Червона калина» 1931 року, та трилогія «Червоний чад» — 1934-го. Написав їх учитель із села Текучої Уманського району на Черкащині Георгій Карась-Галинський (псевдонім — Віталій Юрченко).
«Шлях на Соловки», «Усевлон», «З соловецького пекла на волю» — в кожній із книг трилогії страшні поневіряння людей у радянських таборах описані так докладно, що багато хто навіть не повірив, що таке можливе. А правду, відтворену на високій художній ноті, автору вдалося винести із Соловецького табору, звідки зумів утекти.
Після революції 17-річний випускник місцевої школи Георгій Карась-Галинський став агітатором за впровадження національного, зокрема й викладання в школах українською мовою. Юний патріот разом з ровесниками-односельцями боровся з військовиками армії Муравйова. Поразка УНР не зламала його: працюючи вчителем, прищеплював любов до України молодому поколінню.
Восени 1929 року заарештованого окружним відділом ГПУ Карася-Галинського відправили на Соловки. Там важко працював разом з іншими в’язнями, прокладав залізницю від Котласа до нинішнього Сиктивкара. Утекти з табору не вдавалося нікому. Але він зміг. В один із червневих днів 1930 року на вечірній повірці його недорахувалися. Марно брали слід вівчарки та озброєні охоронці. Пройшов пішки й на попутках, здригаючись від кожного звуку, голодний і обірваний, але живий, пів- Росії та Україну, а потім перетнув кордон.
І ось він уже в зимовому Львові, який на той час був польським містом. Тут він закінчив вищу школу міжнародної торгівлі. Автобіографічний роман «Пекло на землі» у Львові... зазнав нищівної критики. Бо ж читачам здалися неймовірними описані автором жахіття арештів, знущань, каторги — того явища, яке Олександр Солженіцин назвав «Архіпелагом ГУЛАГ» уже значно пізніше. Ось тільки один епізод із твору: «...Над вогнищем збили троє риштувань, до них прив’язали трьох впійманих вояків-повстанців... Вони горять, корчаться в муках. А Фірстов тут же на бочці промову каже: «Ось вам приклад, як Усевлон дисципліну тримає». Один селянин, побачивши на вогні людину, ахнув і задубів». У таке справді важко було повірити. Однак пізніше книга не тільки дістала схвалення, а ще й кілька разів перевидавалася. А «Червоний чад» вражав не тільки правдивим розкриттям злочину тоталітарного режиму проти людини, а й глибокою вірою в прийдешню перемогу над владою темряви.
Книга «Пекло на землі» була підготовлена до друку в черкаському видавництві «Відлуння-плюс» ще 10 років тому, натомість кошти знайшлися в обласному бюджеті лише тепер. У ній не тільки роман-трилогія, а й розсекречені нещодавно архівні документи щодо автора, його рідних і знайомих.