У вівторок уранці соціальні мережі, а ввечері ЗМІ облетіло тривожне повідомлення: в дачному селищі Козині під Києвом по дітях, які спокійно купалися в озері, хтось почав стріляти дробом. В одну дитину влучили. Можливо, цей інцидент і зам’яли б, якби мама одного із хлопчиків не написала про це в соцмережі й на її повідомлення не відреагував народний депутат Антон Геращенко.
Як він повідомив на своїй сторінці у Фейсбуку, він з’ясував, що в дітей вистрелив охоронець одного з VIP-котеджів на березі громадського ставка в Козині. Це зафіксовано у міліції, і факт розслідуватимуть згідно із законодавством за статтею 296 КК ч. 4 «Хуліганство». Тому, хто стріляв у дітей, може загрожувати до 7 років позбавлення волі. Але ще належить з’ясувати, чи із власної ініціативи охоронець влаштував стрілянину, чи за вказівкою власника котеджу, особу якого, до речі, вже встановлено.
Сподіваємося, що винні отримають заслужене, тим більше, що розголос, якого набула ця справа, не дасть змоги спустити її на гальмах, хоч би яким заможним чи впливовим був господар особняка.
Але… Обговорення в соцмережах звелося переважно до «Олігархи розперезалися!», до порад мамі хлопчика, яка підняла на ноги соцмережі, продати ту дачу — якнайдалі від багатіїв, які вважають, що їм дозволено все.
Однак чи такі вже й поодинокі випадки, коли дехто захищає свою приватну власність чи, принаймні, те, що вважає такою, якимось маразматичним (інакше й не скажеш) чином? Пригадую, у 1980-х роках значного резонансу набула ситуація, коли в одному селі дядько вистрелив з дробовика у дівчинку, яка зупинилася зірвати кілька вишень з гілки, що простягнулася за паркан на вулицю. Ще пам’ятаю ситуацію кількарічної давності, коли бабуся забрала одяг у дітей, які купались у сільському ставку навпроти її городу: мовляв, хай тут не ходять! До того ж, і серед користувачів соцмережі, які обговорювали ситуацію в Козині, знайшлися захисники «стрільця»: «Мене теж бісить, що я вкладаю гроші у берег своєї дачі, а всі, кому не лінь, перепливають і користуються місцем як громадським. Вам би було приємно, якби ви прийшли, а на вашій дачі сидять люди, відпочивають?» — написав один із них, вочевидь, навряд чи замислюючись, що природні багатства, до яких належать і водойми природного походження, не можуть бути приватною власністю, тож і «приписав» берег до своїх володінь.
Тому, мабуть, слід говорити не тільки про майновий стан господаря (суспільство вже звикло, що саме багаті дозволяють собі навіть те, що їм не дозволено), а про якісь викривлені моральні норми і, можливо, про гіпертрофовану загребущість. Якось так. «Таких багато, і повірте, покарання їм немає», — написав один із користувачів соцмережі.
Тим більше, що тут навряд чи йдеться про психічно нездорових людей. Що робити в таких ситуаціях, і як їм «вправити мізки», мабуть, складно сказати. Але зрозуміло одне: щось із цим слід робити. Головне — щоб це відбулося не хаотично і на гарячу голову (бо в соцмережах були навіть заклики «спалити особняк»), а спокійно і виважено. Але щоб кожен, незалежно від майнового стану, розумів, що його може очікувати за такі дії. Інакше подібні «сафарі» виникатимуть то тут, то там.
Інна МИКОЛАЄНКО
для «Урядового кур’єра»