Для вільного доступу до документів КДБ в підпорядкуванні Українського інституту національної пам’яті створюють юридичну особу. На черзі — надання приміщення та переміщення архівів КДБ від силових відомств.
Нині силові та правоохоронні відомства — Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Мін?оборони, Державна прикордонна служба і прокуратура — виконують не властиві для них в демократичній державі функції, — зберігають історичні документи. Щоб покласти край цій практиці, Кабінет Міністрів України днями ухвалив постанову «Про створення галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті». Це рішення — черговий крок у виконанні Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років». Це допоможе глибше дізнатися про минуле й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботу правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.
Архів національної пам’яті буде цивільною установою, на відміну від архівів правоохоронних органів, доступ до нього буде спрощено, без отримання спецдопусків. «Створення Архіву національної пам’яті як цивільної установи за прикладом країн Центральної та Східної Європи — це гарантія вільного доступу українців до документів НК-ГПУ-НКВС-КДБ без політичних впливів та додаткових перешкод на кшталт спецдопусків, — каже директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. —Наступні кроки — сформувати команду фахівців, забезпечити приміщення та перевезти документи. Тоді буде цілком реалізовано закон про доступ до архівів. Думаю, це ще рік-два роботи».
На запитання, як нині працює закон про доступ до архівів репресивних органів, Володимир В’ятрович відповів: «Закон працює, і отримати доступ до архівних матеріалів можна сьогодні. Однак, на жаль, деякі архівні установи не можуть забезпечити належний доступ, адже, наприклад, вивчати історію — це не функція Національної поліції. У них немає достатньої кількості працівників, не обладнані читальні зали. Щоб громадяни не потерпали від цих проблем, створюють Архів національної пам’яті».
Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам — аналогам Українського інституту національної пам’яті. На сьогодні українські подібні архіви СРСР — найбільша у світі відкрита збірка матеріалів комуністичного режиму. В Росії доступ до документів КДБ обмежено щонайменше до 2030 року.
В Україні ж доступ до архівів тоталітарних репресивних органів мають всі громадяни України, а також іноземці. Для цього потрібно звернутися до архіву із заявою та паспортом.