Своєрідною великою ресторанною залою впродовж трьох днів став парк ім. Тараса Шевченка в Тернополі. Тут димів-шкварчав, піснею народною дзвенів етно-гастрономічний фестиваль «Галицька дефіляда». Зорганізовують це народне дійство вже третій рік поспіль, а ініціювала та облаштовує-клопочеться ним «Гільдія рестораторів Тернопільщини».
Такий захід-забава відбувається завжди у велике християнське свято, аби, крім кухні, яскраво представити й народні традиції українців, що пов’язані з цією порою. На Зелені свята чомусь нинішнього року не склалося. Хоча, як на мене, навіть краще, що обрали для неї празник Св. Петра та Св. Павла. Адже знаємо, що Св. Петро — не лише скеля, на якій Господь сказав, що побудує Церкву Свою. Цей апостол став і покровителем пастухів, рибалок та мандрівників. У Галичині століттями існував народний звичай «петрати»: пастуша ватага збиралася в полі з наїдками, звісно, такий звичай мав свою конкретну народну обрядову канву. Сам у дитинстві брав не раз участь у такому дійстві. На Тернопіллі кілька років тому організовували й «Петро-Павлівське рибальське частування». Шкода, що на «Галицькій дефіляді» не підняли з етнографічних глибин, не розвинули такі традиції. Проте вважатимемо, що парк став своєрідним полем, а вода була поруч, точніше, Тернопільський став. Рибну юшку також варили.
Утім, на дефіляді не лише варили, а й парили, шкварили, одне слово, готували різні наїдки ресторанні кухарі. Були це страви і становлять, й ті, які становлять основу сучасної кухні. Зустрів одного з організаторів фестивалю Ігоря Парія, який старанно у великому казані розмішував ополоником страву. Це він готував «напрочуд смачний та поживний» бограч. І хоч це угорська страва, проте, твердить, що в наших краях її теж знають здавна. Не обійшлося, певна річ, на фестивалі без кулешу, смаженої картоплі, ковбаски, узвару, іншої їжі, напоїв і смаколиків. Скажімо, для тих, хто любить солодку випічку, навіть подбали про штрудель-шоу. Дітей безкоштовно частували йогуртом. Меду, в тому числі високогірного, теж могли учасники свята скуштувати. Пасічники тріпали стільники. За словами ресторатора Михайла Гросуляка, мед, який тут викачали, відправлять в зону проведення АТО.
«Кіборг»-козак зустрічав гостей фестивалю, сфотографуватися біля нього норовили і дорослі, і малеча. Козаку, звісно, личить бути великим, і його мало бути багато. І він таким був — ледь не п’ятиметровим і вагою чи не з триста кілограмів. А ще — із широкими раменами, тризубом на грудях, чорними вусами, з прапорами, поруч виставив два кулемети. Цю металеву скульптуру спеціально для «Галицької дефіляди» створив тернопільський митець Сергій Кузнецов, який працює у стилі джанк-арт. Виставив і ще три інші власні роботи — жінку-поліцейського, жінку-інопланетянку, а щоб їм не було нудно, то ще й фігуру батяра.
Програма мистецьких атракцій на фестивалі була насиченою. Діяла, серед іншого, фотовиставка, можна було насолодитися поезією, подивитися просто неба патріотичні кінострічки.