Активісти Сєверодонецька під час «круглого столу» обговорили проект нового закону про соціальне підприємництво. У місті проекти соціального підприємництва почали активно розвивати одними з перших в Україні. Є чимало історій успіху.
Наприклад, школа східних єдиноборств «Дракон та тигр», яка діє у двох форматах: і як приватне підприємство, і як громадська організація. Громадська організація використала власні кошти на створення соціального підприємства (спортивний та клуб дитячого дозвілля). Для соціально вразливих категорій дітей тут надають пільги.
В умовах, коли ні на муніципальному, ні на комерційному ринках не було послуг на допомогу батькам, котрі мають дітей-аутистів, їхні мами об’єдналися і створили благодійний фонд «Діти веселки».
Тепер з’явився однойменний центр, що займається розв’язанням проблем таких сімей.
То що ж таке соціальне підприємництво? Що тут першочергове — бізнес чи благодійність?
«Важко виміряти соціальний вплив такого підприємництва. Якщо це легальний, законний бізнес, то коли він працює, завжди має соціальний ефект, який полягає у зростанні рівня зайнятості населення. Взагалі соціальну складову для бізнесу можна розглядати як конкурентну перевагу», — вважає експерт підприємець з Харківської області Михайло Ізюмський.
Він стверджує, що «бізнес не любить, коли держава намагається увійти в ринок зі спробою законодавчого регулювання». На його думку, приклад цього — закон про волонтерство. Але не всі згодні з експертом.
«Закон має бути, бо допоки нема закону, кожен трактує поняття як хоче, і ситуація може перетворитися на поле для маніпуляцій», — впевнена голова громадської організації «Кризовий медіа-центр «Сіверський Донець» Олена Ніжельська.
Учасники «круглого столу» погодилися з думкою, що закон про соціальне підприємництво має бути, але розробляти його треба за умов безпосередньої участі тих, хто фактично цією діяльністю займається. Й одним з основних завдань такого документа має бути, крім усього іншого, чітке визначення поняття «соціальне підприємництво».