Днями в Києві відбулася прем’єра документального фільму «Соловей співає. Доки голос має». Його автори спромоглися зруйнувати міф, що українською спілкуються лише в окремих регіонах нашої країни. Вони аналізують мовну ситуацію не з точки зору політичної, а досліджують просвітницьку, історичну, лінгвістичну складові української мови, вивчають причини й наслідки українофобії, нав’язуваної роками. Фільм відзначається доброю, неагресивною тональністю. Адже творча група намагалася не загострювати мовну проблему, а привернути увагу до потреби поширення правдивої історії та перевіреної інформації про мову.
Одними з героїв фільму стала миколаївська родина — мама Інна Тимченко та її син Михайлик. У російськомовному Миколаєві вони у 2015 році свідомо перейшли на спілкування тільки українською.
Показ стрічки в Києві викликав великий інтерес і зібрав у залі понад 700 глядачів. Як зазначила на пресконференції авторка ідеї, сценарію та продюсерка фільму Леся Воронюк, розставити акценти, спростувати неправдиву інформацію і відкрити багато нової, поширеної в дуже вузьких наукових колах.
Режисер фільму Сергій Кримський розповів, що робота над ним тривала з 2017 року, стрічку створила громадська організація «Всесвітній день вишиванки». Її знімали в Україні, Білорусі, Ізраїлі, США і Великій Британії.
Історія цих держав доводить, що мова була і є одним із головних чинників їхньої національної безпеки та цілісності. Автори запросили на прем’єрний показ Інну та Михайлика Тимченків.
2016-го на одному із сайтів опубліковано матеріал про миколаївців, які розмовляють українською. Однією з героїнь цього матеріалу була Інна Тимченко. Так про неї та Михайлика дізналася творча група фільму «Соловей співає».
До речі, прозвучала у фільмі історія ще одного миколаївця, переселенця з Луганська. Він розповів, що саме в Миколаєві став на курсах вивчати українську. З 2016 року такий освітній проєкт «Безкоштовні курси української мови» успішно реалізують у Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького.
Інна згадує, як разом із сином спілкувалася з творцями фільму. «Михайлик прочитав вірш, який вивчив до Дня української писемності та мови, — розповідає вона. — Ми його трохи змінили. Михайлик каже, що захищатиме своїми долонями крихітну свічечку над буквою «Ї». Наприкінці вірша є рядки: «Але затям собі, що колись можуть і такі часи настати, що нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв, дитино». Саме ці слова й кадри ввійшли і у фільм, і у трейлер.
Михайлові вісім років, він навчається у третьому класі Миколаївського муніципального колегіуму. Завжди розмовляє українською з однолітками й дорослими. Якось хлопці-ровесники здивувалися, чому він спілкується українською. Він упевнено відповів, що так захищає Україну.
Природно, що патріота в такому дусі виховала мама, яка свідомо перейшла на українську. Інна Тимченко відома в Миколаєві та за його межами своєю громадською й науковою діяльністю. Вона доцент кафедри екологічної хімії Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова, заступниця голови Миколаївської філії Національного екологічного центру України, борець за стан довкілля і збереження від затоплення Національного природного парку «Бузький Гард». До речі, Михайлик разом з мамою долучається до проведення акцій активістів на захист Бузького Гарду та інших природних комплексів Миколаївщини.
Як викладачка в університеті Інна давно мала розмовляти українською. Хоч навряд чи хтось, хто все життя розмовляв російською, зможе одразу, без помилок, перейти на літературну українську мову. Ці чинники зупиняли, але не зупинили її.
«Якось, — розповідає вона, — під час концерту пам’яті Кузьми мені стало дуже соромно, що мені не важливо, якою мовою. З наступного ранку розмовляю українською, Михайлик теж. Інакше не може бути».
Інна розказує, що давно писала тільки українською. Спробувала й викладати українською.
«Саме був новий семестр в університеті, — ділиться вона. — Коли читала лекцію, робила, звичайно, помилки, але просила студентів мене виправляти. Улітку, коли почалася відпустка, читала класику в доброму перекладі українською мовою. Записалася на курси української, тому що треба було вдосконалюватися».
Інна дуже добре володіє мовою: пише наукові праці, читає лекції, виступає на наукових та екологічних заходах. Вона переконана, що мова дає внутрішню силу й енергію.
Фільм про мову вже крокує Україною. Його переглянуть у Києві, Житомирі, Івано-Франківську, Одесі, інших містах України.