Деякі види тварин впадають взимку в сплячку – це період уповільнення життєвих процесів і метаболізму, коли вони засинають, тому що в тих чи інших умовах неможливо знайти їжу, щоб продовжувати вести звичайний спосіб життя. Археологи з Університету Фракії імені Демокріта в Греції припускають, що нащадки давніх людей теж мали таку здатність.
Вчені виявили в печерах Іспанії 7500 кісток, що належали як мінімум 29 людям виду Homo heidelbergensis (людина Гейдельберзька). Цей вид жив приблизно півмільйона років тому, його представники є предками неандертальців. Дослідники помітили, що у деяких особин були ознаки рахіту, нестачі вітаміну D, який часто зустрічається у тварин, що впадають у сплячку. Наукову роботу вчені опубліковали в журналі L'Antropologie.
Археологи вважають, що Homo heidelbergensis пережили один із найсуворіших льодовикових періодів за останній мільйон років. Щоб пережити суворі зими, стародавні люди забиралися в печери і там засинали до тих пір, поки не потеплішає. «Ця ідея може здатися божевільною, і вона досить божевільна, щоб бути правдивою», – прокоментував один із авторів дослідження Антоніс Барціокас.
Інші дослідники не згодні з такою гіпотезою: вони вважають, що деформація кісток і рахіт не обов'язково пов'язані зі сплячкою Homo heidelbergensis. Але деякі вчені не вважають саму ідею сплячки фантастичною, оскільки древні люди цілком могли так проводити особливо холодні зими.
Раніше «Урядовий кур’єр» писав про те, як стародавні люди змогли перебратися з Азії в Америку. Вчені припустили, де вони спочатку зупинялися, адже протягом багатьох століть вони не покидали територію, а лише після піку льодовикового періоду розселилися в Північній і Південній Америці. Дослідники вважають, що таким місцем був південь Берінгії, – територія, затоплена Беринговою протокою. За словами експертів, там були сприятливі умови проживання, щоб люди могли перечекати льодовиковий період.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»