«Зупинити епідемію серцево-судинних катастроф» — так назвали свій проект Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. Амосова та Асоціація серцево-судинних хірургів. Фахівці наполягають саме на визначенні «епідемія». Бо, за словами директора інституту академіка Геннадія Книшова, понад 65% у загальній структурі причин смертності українців припадає на захворювання серцево-судинної системи. Це майже 460 тисяч осіб щорічно — більш як відсоток населення країни.
Ситуація, стверджує головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Хірургія серця і магістральних судин у дорослих» Костянтин Руденко, погіршується. Актуальність проблеми істотно підвищується нині, коли через війну на Донбасі й економічні негаразди психологічний стан населення може призвести до стрибка захворювань. Тож під час старту проекту у вересні 2014 року в Черкасах зазначали, що спрямований він на запобігання і профілактику біди.
За цей час фахівці з кількох столичних інститутів побували у двадцяти областях, де проводили науково-практичні конференції, присвячені питанням удосконалення надання кардіологічної та кардіохірургічної допомоги і підвищення її доступності для всіх категорій громадян. У них взяли участь понад чотири тисячі лікарів: загальної практики, швидкої допомоги, кардіологів, терапевтів, а також педіатрів, акушерів-гінекологів, неонатологів.
За словами головного лікаря інституту імені М. Амосова Сергія Сіромахи, його підлеглі проконсультували 1600 пацієнтів — дорослих і дітей. Майже половина з них уже пройшла кардіохірургічне лікування.
— Висвітлення реальної картини серцево-судинного здоров’я українців шляхом ретельного вивчення ситуації в усіх регіонах країни для подальшого розроблення та впровадження ефективної та рівнодоступної системи медичної допомоги — головна мета першого етапу проекту, — каже Костянтин Руденко. — А ще — популяризація серед населення здорового способу життя та відповідального ставлення до здоров’я.
Важлива особливість проекту — те, що він не передбачає залучення додаткового бюджетного фінансування, а спрямований на виявлення й ефективне використання регіональних резервів.
Проведена робота засвідчила, що статистична звітність щодо захворювань серцево-судинної системи в Україні не відповідає дійсності. Зокрема, в більшості районів не заповнені посади кардіологів та дитячих кардіоревматологів, майже нема реєстрів пацієнтів із серцево-судинними патологіями тощо.
Тож другий етап проекту спрямований на вдосконалення та розвиток допомоги таким хворим у регіонах, передовсім віддалених від обласних центрів. Зокрема, передбачено створення регіональних міжрайонних центрів кардіохірургії та реперфузійної терапії з таким радіусом охоплення, щоб час доставки хворого становив не більше години. Фінансування таких центрів пропонують закласти в районні та обласні бюджети.
Фахівці впевнені, що в цій справі не обійтися без визначення можливостей приватно-державного партнерства у створенні та обладнанні територіальних міжрайонних кардіологічних центрів.
Втілювати ці пропозиції почали в чотирьох пілотних регіонах. Із третього кварталу наступного року їх планують поширити на всі області.
Від редакції. Доки політики говорять про реформи, практики з огляду на реалії самотужки впроваджують їх у життя навіть без підтримки держави. Фінансування інституту імені М. Амосова мізерне. Коштів не вистачає на найнеобхідніше, його співробітники йдуть із шапкою по країні збирати гроші на ремонт обладнання. Нині постала проблема розрахунків за енергоносії. То чи таким має бути ставлення до науково-лікувальної установи, яка за якісними показниками не поступається закордонним?