Віра Кравченко та Іван Дорош живуть у селі Благодатне неподалік від Черкас. Обоє талановиті художники. Скільки себе пам’ятають, завжди малювали. Маючи за плечима чимало років, обоє написали багато полотен. Хоч народилися в різних куточках України — Віра Кравченко у селі Коврай Золотоніського району на Черкащині, а Іван Дорош — у містечку Свалява на Закарпатті, — мають чіпкий погляд митців, які помічають усе, без чого життя здавалося б прісним і малоцікавим. Їх хвилює краплина вранішньої роси на листочку і таїна стежини, що сховалася поміж розлогих дубів, лісова квітка й дзюрчання струмка. Недарма односельці так люблять виставки творів майстрів пензля — нерідко знаходять там знайомі з дитинства краєвиди Благодатного, Мельників, Хвилівки.
Часто, щоб точніше передати мінливий світанковий стан природи, художники вирушають на етюди, коли ще сонце навіть не викотилося з-за обрію. Можуть годинами чекати, коли природа заграє в рожевому промені вечірнього сонця, довго мерзнути зимового дня, щоб дочекатися найбажанішого світла. Однак вони по-різному бачать світ. Творча мова Івана Дороша тяжіє до узагальнення, природа на його картинах незмінно лірична, наштовхує на філософські роздуми, а Віра Кравченко приділяє увагу й дрібним деталям, виписує рідні пейзажі із притаманною лише жінці чуттєвістю. Для творів обох художників характерна композиційна довершеність, гра світла — тонких повітряних нюансів. Мовою живопису автори транслюють глядачеві своє відчуття гармонії з навколишнім світом.
Недавно вже удруге в Черкаському художньому музеї відкрито спільну виставку Івана Дороша та Віри Кравченко. Кожен демонструє власний художній почерк, але в обох митців є спільне — трепетне ставлення, любов до малої батьківщини, рідного села.
Експозиція, яка налічує понад 60 робіт, презентує різноманіття технік. Більшість представлених робіт виконано олією, однак є картини аквареллю та вовною, першій з яких властива легкість і прозорість колірних переходів, а другій — декоративна побудова композиції та опоетизоване узагальнення. Тож є на що подивитися, чим помилуватися.