Про це в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» сказав генеральний директор Національного драматичного театру імені Івана Франка Михайло Захаревич.
– Тож маємо повною мірою з’ясувати, як театр прожив ХХ століття. Насамперед дослідити успішний період 1978—2001 років, коли художнім керівником був Сергій Данченко. Я мав честь працювати з ним 11 років, ми розуміли один одного без слів.
Творчість Данченка гідна Книги рекордів Гіннесса. Його «Украдене щастя» йшло більш як 30 років, «Тевьє-Тевель» — 30, «Енеїда» — 20, «За двома зайцями» — стільки само. І на якому рівні йшли! З повними аншлагами! Знайдіть ще такий театр і такого режисера!
А ще Сергій Данченко — епоха у переорієнтуванні українського театру на європейський шлях. Він почав це робити значно раніше, ніж ми наважилися думати і говорити.
Із Данченком театр об’їздив багато країн Європи ще з кінця 1980-х. І Європа сприймала наш колектив як інтелектуально-мистецький театр, а не, як іноді кажуть, шароварний. Це вже був європейський стиль і рівень.
Це була презентація України в європейському просторі. Адже тоді ще не було братів Кличків, футболіста Шевченка. Були тільки театр Франка, ансамбль Вірського і хор Верьовки. Нас активно запрошували, а запрошують лише тих, хто цікавий і достойний. Тобто крок у Європу було зроблено саме за Данченка.