Концерт-спогад організували в Тернопільській обласній філармонії до 100-річчя відомого українського хореографа і танцюриста Олександра Данічкіна. Зоря його життя засвітилася в Донецьку в досить бідній родині, але він наполегливо плекав свій талант балетмейстера. Спочатку був солістом балету ансамблю пісні та танцю Київського особливого військового округу. Відтак дванадцять років виступав у рідному місті в Шахтарському ансамблі пісні та танцю. Потім працював хореографом у хмельницькій «Подолянці», а з 1964 року — головним балетмейстером ансамблю танцю «Надзбручанка» Тернопільської обласної філармонії. Відтоді й розпочався зоряний час колективу, що відомий далеко за межами України.
Артистів з тернопільського ансамблю тоді переманювали до себе дуже знані колективи, адже пройти танцювальну школу Данічкіна означало домогтися високої майстерності, здобути своєрідний знак якості. Олександр Володимирович міг ночами малювати схеми танців, а вранці показував та передавав виразність кожного руху підопічним. Він вимагав, щоб усі артисти були особливими.
Нині «Надзбручанка» — академічний ансамбль. У своєму репертуарі колектив зберіг хореографічну спадщину Олександра Данічкіна. Варто хоча б згадати колоритний «Вихиляс», жартівливий «Капіруш», іскрометні «Чабани», лемківський «Трясунець», що ввійшли до золотого фонду українського хореографічного мистецтва.
Найбільше Олександр Володимирович любив сюжетні танці. Прикладом таких хореографічних картинок можуть стати «Свати», «Петрусь», «Подолянка». Народні танцювальні перлини він сам збирав по населених пунктах Тернопілля. Перший керівник оркестру «Надзбручанки» Микола Шамлій згадує, що перш ніж з’явилося відоме «Подільське весілля» вони з Олександром Данічкіним неодноразово просилися в різних районах на таку урочисту подію.
Анатолій Баньковський, який упродовж десяти років керував оркестром «Надзбручанки», а тепер — заступник декана факультету мистецтв Тернопільського національного педуніверситету ім. В. Гнатюка зауважує, що Олександр Данічкін прагнув, аби постановки були змістовними, працював, як кажуть танцювальники, на повну ногу. Колишня учасниця ансамблю Тетяна Круть нагадала, що свого часу на Тернопільщині організовували танцювальні змагання на здобуття призу ім. О. Данічкіна, нині, на її думку, їх доцільно відновити.